Російські окупаційні війська продовжують наступальні дії, незважаючи на значні втрати, та готують щонайменше дві масштабні наступальні операції. Основні зусилля ворога зосереджені на Покровському та Слов’янському напрямках, а також на Запорізькому напрямку. Ця інформація важлива для розуміння поточної ситуації на фронті.

Про це повідомив експерт Роман Світан під час аналізу військової обстановки.

Нові напрямки головного удару російських військ

Експерт зазначив, що триває літня військова кампанія російських загарбників, яка триватиме до настання холодів. За його словами, окупанти вже концентрують свої резерви для майбутніх наступальних операцій. Ворог намагається просунутися до Добропілля на Покровському напрямку. На Слов’янському напрямку противник прагне досягти Куп’янська, наближається до Лимана та вже витіснив Збройні Сили України (ЗСУ) із Серебрянського лісництва.

“Це створює пряму загрозу Сіверську та Слов’янську, але вже з південно-східного напрямку”, – підкреслив аналітик. Російські війська також намагаються взяти Слов’янсько-Краматорську агломерацію в напівоточення, що включає тиск на позиції ЗСУ біля Часового Яру.

Зростаюча загроза для Запоріжжя

Крім того, експерт наголосив на важливості Запорізького напрямку. Окупанти прагнуть наблизитися до міста, рухаючись вздовж території колишнього Каховського водосховища. Вони вже здійснили просування з Василівки в напрямку Кам’янського. Нинішні зусилля спрямовані на досягнення висот на північ від Кам’янського, що створює потенційну загрозу для самого Запоріжжя, оскільки з цих позицій може вестися артилерійський вогонь по місту. Це свідчить про зміну тактики ворога.

За словами експертів, ЗСУ вживають контрзаходів, спрямовуючи додаткові сили та безпілотні засоби для знищення російських резервів. Оцінюється, що за умови правильного стратегічного планування українська армія зможе ефективно протистояти наступальним діям противника, враховуючи значні військові втрати Росії.

У ширшому контексті, експерти попереджають, що війна Росії проти України може мати довгострокові наслідки, що виходять за межі активних бойових дій. Навіть після припинення вогню, Кремль може вдатися до інших методів для досягнення своїх імперських цілей, використовуючи політичні, інформаційні та культурні інструменти. Ця війна Росії проти України не обмежується лише військовим протистоянням.

Аналітики вказують на ризик поширення російського впливу через організації, які прагнутимуть реалізувати цілі, недосяжні військовим шляхом. Це може включати спроби нав’язати Україні “грузинський сценарій” або спричинити внутрішні конфлікти для дестабілізації країни. Такий підхід розглядається як продовження війни іншими засобами.

Особливу увагу звертають на небезпеку з боку проросійських сил, які можуть діяти політично, а також на вплив російських громадських діячів, які вважають, що “прекрасну Росію майбутнього” легше побудувати на українській території, використовуючи її демократичні інститути та європейський вектор розвитку. Вони можуть вважати, що відновлення України є більш досяжним завданням, ніж для самої Росії.