🏛 Гармати: Експонати розповідають історію. Хто ж був тим героєм, котрий винайшов порох, змішавши селітру з вугіллям та сіркою? На жаль, це достеменно невідомо. Перші згадки про цей вибуховий склад датуються китайськими трактатами IX століття, а вже у X столітті його почали використовувати як метальний засіб: бамбукові трубки начиняли порохом і кам’яною картеччю.

Вогнепальна артилерія набула поширення на межі XII-XIII століть. У Європі її вперше використали іспанці, перейнявши досвід у маврів та арабів. До середини XVI століття бронза була основним матеріалом для виготовлення гармат. Цей сплав міді з оловом дозволяв легко відливати будь-які форми. З розвитком металургії дешевший чавун витіснив дорогу бронзу. Згодом, вдосконалення металургійних технологій дозволило покращити якість виливки знарядь, і залізо замінило бронзу та чавун. Артилерія поділялася на морську та сухопутну, яка включала кріпосну, облогову та польову. Різноманітні військові походи XVIII-XIX століть у Північному Причорномор’ї залишили безліч свідчень минулих битв – гармати, що брали участь у морських і сухопутних боях.

За традицією, старовинні гармати часто стають окрасою музеїв та набережних. Їх знімали з кораблів або підіймали з морського дна, перетворюючи на символи перемог. Сьогодні в Ізмаїлі можна побачити близько півтора десятка гармат XVIII-XIX століть. Частина з них зберігається у фондах Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу, інші – виставлені на огляд. Одеса також має свою колекцію, зокрема, біля Одеського артилерійського училища, де стволи 107-міліметрових гармат зразка 1877 року використані як опори паркану. Історія появи старовинних гармат у Болграді невідома, але і тут є дві гармати, що гармонійно вписуються в архітектурний ансамбль міста біля Болградського історико-етнографічного музею.

Інформація про походження багатьох гармат Північного Причорномор’я є обмеженою. Український історик Олег Євгенович Мальченко дослідив гармати Болграда та зробив висновок, що це шведські чавунні морські гармати, калібру 12 фунтів, відлиті у 1756 році на підприємстві Stavsjö чи Åkers за моделлю Якоба Торнквіста 1750-х років. Ці гармати могли потрапити до Франції, а згодом – до Османської імперії, і використовувалися на османських кораблях Чорноморського флоту. В результаті війн з Московією вони стали трофеями. Старовинні гармати Болграда – важлива частина історичної пам’яті міста.