🎙📝🇺🇦✍️ У ці складні часи, коли кожне слово має значення, наша рідна газета “Вісті Сосниччини” продовжує свою місію – підтримувати, інформувати та об’єднувати громаду вже понад сто років. Слово, як і зброя, є важливим інструментом.

Сьогодні, відзначаючи професійне свято українських журналістів, ми хочемо поділитися історією редакції «Вістей Сосниччини» – відданих людей, які, незважаючи на всі труднощі воєнного часу, продовжують видавати газету для своєї громади. Газета “Вісті Сосниччини” є важливим джерелом інформації.

ℹ️ «Вісті Сосниччини» – це газета з Чернігівщини, заснована 108 років тому, у далекому 1917 році. Вона завжди йшла в ногу з часом, змінюючи логотипи, контент, переживаючи злети та падіння. Головним завданням завжди було висвітлення актуальних місцевих подій. Тематичні сторінки жіночих історій «Полісянка», корисні поради в рубриці «Ваше здоров’я» та інші цікавинки додавали виданню особливого шарму.

Велика війна увірвалася в Сосницю в перші дні повномасштабного вторгнення. Росіяни, сподіваючись на швидкий бліцкриг, проїхали вулицями містечка вночі і, не зупиняючись, рушили далі, але були зупинені на підступах до Чернігова. Сосниця, як і багато інших населених пунктів Чернігівського прикордоння, опинилася у ворожій облозі.

У той час над випуском тижневика на восьми сторінках працювали лише троє співробітників. Редакторка «Вістей Сосниччини» Олена Кузьменко розповіла: «Так сталося, що ще за кілька років до роздержавлення шестеро працівників редакції вийшли на заслужений відпочинок, включно з тодішнім редактором. Після цього були охочі спробувати себе в газетярській справі, але така робота виявилася не для них: писати матеріали для газети – справа копітка і не кожному до снаги. Та й невеликі зарплати не могли зацікавити. Тож нас залишилося троє – я, редакторка, бухгалтерка та фотокореспондент».

Збереження газети під час війни – це приклад журналістської стійкості українських медійників, що вражає світ.
Під час облоги, коли друкарня в Чернігові не працювала, «Вісті Сосниччини», як і інші місцеві видання, призупинили випуск. Перший номер після звільнення вийшов у травні 2022 року. На той час фотокореспондент пішов з редакції на заслужений відпочинок. Редакторка Олена Кузьменко та бухгалтерка Ірина Федулаєва залишилися вдвох, щоб продовжити видавати газету “Вісті Сосниччини”.

💬 «Ми навчилися працювати вдвох. Разом шукаємо матеріали, прибираємо приміщення, опалюємо його дровами. У пошуках цікавих матеріалів про людей і події велосипедами долаємо часом двадцять і більше кілометрів», – розповідає пані Олена.

Газета “Вісті Сосниччини” продовжує виходити щотижня у звичному форматі – вісім сторінок місцевої інформації. Актуальність тематики та якість підготовки матеріалів підтверджує те, що їх часто публікують на чернігівському порталі GOROD.cn.ua.

📌 Про тираж

Тираж зменшився ще раніше, коли в Сосницькому районі видавалися дві газети: «Вісті Сосниччини» та «Час». Ситуація ускладнилася, коли Сосниця втратила статус районного центру, а до Сосницької громади увійшли не всі села району. Зокрема, найбільше село – Авдіївка – відійшло до Понорницької громади.

В редакції кажуть:

💬 «Тираж газети “Вісті Сосниччини” у 2022 році становив від 908 до 1022 примірників. У 2023 він збільшився до 1723, а в 2024 році становив 1400 – 1600 екземплярів. Хочемо подякувати Почесному громадянину Сосниччини, президенту ФК «Кудрівка» Роману Солодаренку, який передплатив газету 127 родинам загиблих військових і тим, хто захищає Україну на фронті. Така підтримка додала нам віри в те, що газета потрібна і житиме попри всі труднощі».

У 2025 році ми набрали тираж близько 1300 примірників.

📌 Фінанси: складно, але тримаються завдяки розумінню необхідності газеті “Вісті Сосниччини” людям і підтримці

Про фінансове становище зараз говорити складно. У «Вістях Сосниччини» не женуться за великими зарплатами, адже в редакції немає великих грошей. Підвищувати вартість передплати неможливо, коли в потенційних передплатників на Чернігівщині складна ситуація з роботою та зарплатами через постійні обстріли. Реклами, щоб поповнити редакційну касу, також немає звідки взяти.

Керівництво Сосницької громади через обмеженість бюджету не має можливості регулярно фінансувати висвітлення діяльності через місцеву пресу. Але час від часу до газети надходять іміджеві матеріали чи привітання від громади, які публікуються на договірній основі.

Олена Кузьменко зазначає: «Місцевий бюджет не покриває навіть основних витрат, наприклад, на зарплати працівникам освіти. Тому зараз не до фінансування газети».

У 2023 році редакторка та бухгалтерка отримували половину мінімальної зарплати – 3 тисячі гривень, а в 2024-му, коли фінансове становище редакції покращилося, вийшли на рівень 2021 року. Звичайно, про відпустку в такому штаті не йдеться.

Олену Кузьменко та Ірину Федулаєву підтримують їхні сім’ї, друзі та колеги. Допомагають колишні колеги та небайдужі дописувачі. Редакція вдячна читачам за постійний зв’язок. Читачі звертаються до газети з питаннями, бо знають, що їхнє запитання не залишиться без уваги. Також читачі підказують теми та запрошують на заходи, які відбуваються в селах громади. Газета “Вісті Сосниччини” є важливою для громади.

На грантові програми не вистачає часу і людей.
Під час розмови торкнулися теми грантів, завдяки яким багато газет змогли утриматися на плаву. Були спроби взяти участь у програмах і у «Вістях Сосниччини». Олена Кузьменко розповідає:

💬 «У 2023 році нас підтримала стипендія від лабораторії журналістики суспільного інтересу. Цей проєкт є частиною програми підтримки «Голоси України», яку координує Європейський центр свободи преси та медіа. Ми дуже вдячні представникам цієї лабораторії.

Також ми подавали заявки на участь у грантових проєктах і одного разу навіть отримали грант. Але одній людині важко написати серію матеріалів, щоб реалізувати проєкт. Якщо випадають з робочого графіка один-два дні на тиждень для поїздки на тренінги, то черговий номер газети не так просто наповнити. Газета “Вісті Сосниччини” потребує підтримки.

Намагаємося наповнювати сторінку у фейсбуці: даємо коротку інформацію про подію і посилання на публікацію в газеті. Але навіть на це не завжди вистачає часу».

Видання не залишають без уваги. Це радує
Олена Кузьменко каже:

💬 «У 2022 році, після визволення Чернігівщини, ми були вражені увагою до нашої газети і вдячні Національній спілці журналістів України, яка передала нашій редакції павербанк. В умовах відключень електроенергії він став у пригоді, щоб заряджати телефони і залишатися на зв’язку з читачами та дописувачами.

Коли вимикалося світло, ми були змушені залишати робочі місця і повертатися до роботи тоді, коли світло з’явиться, щоб вчасно здати газету до друку. Ми взяли участь у конкурсі, який оголосила Міжнародна неурядова організація «Репортери без кордонів», що працює в партнерстві з Інститутом масової інформації та Львівським медіа форумом, і отримали обладнання для альтернативного енергопостачання. Тепер проблему вирішено: навіть коли вимикається світло, ми можемо працювати в редакції. Нам передали потужний генератор, який вже не раз виручав під час відключень». Газета “Вісті Сосниччини” продовжує працювати.

Але є й проблема – комп’ютери застаріли. Змушені просити допомоги
Про це говорили насамкінець з Оленою Кузьменко:

💬 «З усіма викликами намагаємося справлятися самостійно, бо звикли розраховувати тільки на себе. Особливо відтоді, коли роздержавилися і постійно чуємо, що ми бізнесова структура.

Але найбільше нам дошкуляє проблема техніки: наші комп’ютери застаріли, багато разів ремонтувалися. Боїмося залишитися без техніки і без газети, адже власних коштів на придбання нової техніки «Вісті Сосниччини» не мають. Газета “Вісті Сосниччини” потребує оновлення техніки.

Тепер, на четвертому році великої війни, мусимо просити допомоги. Просимо Національну спілку журналістів України при можливості виділити нам ноутбук з такими технічними характеристиками, щоб використовувати його не лише для підготовки публікацій, а й для верстки газети.

Авторка: Ольга Войцехівська, «Журналіст України»