«Живіть і бережіть один одного! Життя – це не назавжди…». Зробив такий підпис до фото Сергій Скороход на своїй сторінці у Фейсбук 9 березня 2024 року.

Люди, які потрапляють у пекло війни, ще більше цінують кожну мить, дорожать кожним днем. Нині для нас ці слова Сергія звучать як настанова, добра порада, своєрідний заповіт.

Сьогодні ми його провели в останню земну дорогу, згадували його історію життя. Сергій Скороход увібрав у собі багато чеснот, які притаманні справжнім чоловікам. Добрий, щирий, справедливий, мужній, відданий.

Він народився у нашому місті, навчався у школі №10. Згодом у Волинському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті фізичного виховання. Працював у родинному бізнесі з обслуговування побутової техніки. Щиру посмішку Сергія пам’ятають багато ковельчан.

Його доля нагородила прекрасною родиною. У них з дружиною Оленою підростають син Стас і донечка Ніка. Для них він був надійним захистом, опорою, любив усіх безмежно.

Коли Сергія 25 жовтня 2023 року мобілізували, він служив водієм мотопіхотного відділення 100-ої бригади ТРО (нині ОМБр), то з ним разом воювала уся сім’я.

Дружина Олена як могла підтримувала чоловіка та його побратимів: збирала допомогу, сама возила на фронт. Сергій теж часто доєднувався до організації зборів, щоб забезпечити необхідним підрозділ. Вони наближали Перемогу, мріяли про мирне життя.

Але страшна звістка обірвала усі плани, зруйнували такі світлі прагнення. 30 липня Сергій загинув під час ворожого штурму біля села Залізне. Йому було лише 35…

«Завжди з позитивом – такий спомин про Сергія Скорохода назавжди залишиться у серцях тих, хто зустрічався із ним на своєму життєвому шляху.

Маємо бути достойними пам‘яті Сергія. Його не вистачатиме усій сім’ї, колегам, друзям, побратимам, громаді. Щирі співчуття батькам, дружині, дітям, сестрі, усій родині. Вічна пам‘ять і шана Герою», – звернувся до близьких Сергія під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

Усі найкращі слова, які можна сказати про людину, сьогодні звучали для Сергія Скорохода. Тепло про нього відгукувались його вчителька Ніна Доннікова, подруга родини загиблого Героя Олена Марчук.

Приїхали попрощатись із Сергієм Скороходом його побратими. Хтось з ним воював з перших днів, хтось розділив останні бої. Посестра по службі Анна пригадала шлях воїна у «сотці».

«Як тільки Сергій прийшов у підрозділ, то відрізнявся серед інших новачків внутрішнім спокоєм. Він прийняв свою долю, роль воїна. Він чітко розумів свою місію. На таких, як Сергій, завжди можна було покластися. Він і на початку служби в Серебрянському лісі, згодом на Авдіївському напрямку показував себе стійко і впевнено. А уже в боях під Торецьком сам за собою вів новачків. Хлопці йому довіряли.

Дякуємо «Фізруку» за вірне плече поруч. Дякуємо за службу», – сказала вона.

Коли сьогодні на честь воїна звучав Гімн України, над площею літав білий голуб. Так хочеться вірити, що це Сергій посилає нам добрий знак, що це – провісник такого бажаного для нас миру, про який мріяв Сергій, за який він боровся і віддав своє молоде життя.

Поховали Сергія Скорохода на Алеї Героїв міського кладовища.

Світла пам’ять і вічна шана!