# Живі, поки пам’ятаємо

Альберт Тарасов, 22-річний захисник України, назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав. Він виростав у місті Ланівці, в багатодітній сім’ї, був другим сином. Його життя – це приклад відданості, мужності та любові до родини.

«У нього з мамою були по-особливому теплі стосунки. Це добра, чуйна, слухняна і працьовита дитина», – згадує Альберта класний керівник Лариса Гудзь. Ці слова найкраще описують його чуйну натуру та безмежну любов до рідних.

Альберт з великою любов’ю опікувався молодшими сестричками, коли мама поїхала на заробітки за кордон. Навіть заплітав їм коси, піклуючись про них, незважаючи на свій юний вік. Найменшій сестричці, Катрусі, було всього лише 3 роки. Саме в цей період проявилась його відповідальність та турбота.

— Я знала, що він справиться, хоч Катрусі було 3 роки, — каже пані Наталія, його мати. Вона завжди вірила в нього, знаючи, що він здатен подолати будь-які труднощі.

Після закінчення школи разом з мамою Альберт поїхав на заробітки. Навіть під час канікул старався знайти якусь роботу, щоб допомогти сім’ї. Його прагнення допомогти рідним було надзвичайно сильним. Він завжди ставив потреби сім’ї вище своїх власних. Це демонструє його відданість та відповідальність.

У вересні 2019 року Альберт підписав контракт. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, демонструючи свою мужність та відвагу. Він перебував на Луганщині у зоні ведення бойових дій, захищаючи свою країну. Там він познайомився з медсестрою з іншої роти, з якою планував одружитися. Мама Наталія так мріяла про онуків…

26 лютого 2022 року Альберт Тарасов загинув на Херсонщині, віддавши своє життя за Україну. Його героїзм та самовідданість назавжди залишаться в серцях українців.

Указом Президента України Альберта посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його подвиг є прикладом для наслідування та символом незламності українського народу.