Володимир Кантицький: Живі, поки пам’ятаємо

Пам’ять про героїв живе у наших серцях. Сьогодні ми згадуємо Володимира Кантицького, який народився 9 серпня 1993 року на Збаражчині. З дитинства він був веселим, жвавим і допитливим хлопчиком. Разом із братом завжди допомагав батькам по господарству, виявляючи працьовитість та відповідальність.

Після закінчення школи Володимир вступив до технічного коледжу в Тернополі, де здобув професію електрозварювальника. Отримані знання та навички стали йому в пригоді у подальшому житті. Відслуживши строкову службу в армії, він вирушив на роботу за кордон, де здобув цінний досвід.

У вересні 2017 року Володимир одружився і переїхав жити на Лановеччину. У щасливому шлюбі народився син, якого він безмежно любив. Сім’я була для нього найважливішою цінністю, а любов до життя – невичерпним джерелом енергії. Володимир Кантицький цінував кожну мить, проведену з рідними.

З початком повномасштабного вторгнення, Володимир Кантицький не вагаючись став на захист України у складі Збройних Сил, воюючи на Луганщині. Його побратими згадують про нього як про добру та відважну людину, яка завжди приходила на допомогу. «Володимир Кантицький був доброю людиною і добрим побратимом, багато кому допоміг, багатьом врятував життя – виніс з поля бою», – розповідають його товариші по службі.

Перед кожним виїздом на позиції він говорив: «З Богом, за Україну!», маючи з собою шеврон з цими словами, який завжди брав «на нуль». Володимир Кантицький був справжнім патріотом, відданим своїй країні.

На жаль, 6 травня 2023 року поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині, Володимир Кантицький отримав важке поранення. Попри зусилля лікарів, 13 травня його серце перестало битися. Герой віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Указом Президента України Володимира Кантицького нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та медаллю за жертовність і любов до України. Вічна пам’ять Герою!