живі, поки пам’ятаємо Сьогодні, 27 червня, Україна вшановує річницю від трагічної загибелі Володимира Кучерука – справжнього патріота та Героя, чиє життя обірвалося, але пам’ять про його подвиг житиме вічно. Народившись 8 серпня 1991 року, Володимир змалку демонстрував надзвичайну силу волі, енергійність та творчий потенціал. Його безмежна любов до рідного міста Ланівці була очевидною для всіх. Він часто жартома говорив: «Тут легше дихається, тут найпривітніші люди та яскравіше світить сонце», підкреслюючи свою глибоку прив’язаність до малої батьківщини. Життя Володимира було сповнене планів та амбітних ідей. Він прагнув реалізувати безліч проєктів у Ланівцях, мріючи зробити своє місто ще кращим. Володимир Кучерук був унікальним співрозмовником, чиї знання та інтелект приваблювали багатьох. Він мав широке коло друзів, які завжди цінували його мудрість та доброту. Ще зі шкільних років Володимир виявляв особливий інтерес до географії та історії, досконало володіючи картами місцевості. Ці знання виявилися надзвичайно корисними у його військовій справі, де кожна деталь мала значення. Його дружина Оксана з любов’ю називала його «Енциклопедією», адже, здавалося, не існувало питання, на яке б Володимир не мав відповіді. До початку повномасштабної війни, Володимир Кучерук активно працював з молоддю, виховуючи в них любов до України та почуття відповідальності. Він був не просто патріотом, а відданим сином своєї країни. Куди б його не заносила доля, українська символіка завжди була поруч – численні фотографії Володимира є яскравим підтвердженням цієї незмінної відданості. Коли прийшов час захищати Батьківщину, Володимир Кучерук не вагаючись пішов добровольцем на війну. Його слова: «Я йду туди, щоб ви жили», стали пророчими і водночас свідченням його незламного духу. У своїй бригаді Володимир був справді незамінним. Побратими досі згадують його з подивом і ставлять одне й те ж питання: «Як він це робив?». Перебуваючи на нульових позиціях, він водночас займався забезпеченням усієї бригади: від пошуку та доставки авто до військової форми та продуктів харчування. Його щедрість і щирість не знали меж – він міг віддати останнє своєму побратиму, аби лиш допомогти. Цей український захисник був прикладом самовідданості та братської любові. На жаль, 27 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоберислав, що на Херсонщині, Володимир Кучерук героїчно загинув. Він поклав своє життя, щоб ми з вами могли жити у вільній Україні. Його жертовність є непохитним нагадуванням про ціну свободи та відвагу наших воїнів. Кожен загиблий воїн залишає після себе незагоєну рану, але їхні імена вкарбовуються в історію країни як символи незламності. Пам’ять героя Володимира Кучерука буде жити вічно в серцях українців. Вічна пам’ять цьому великому Герою! Його внесок в оборону України є неоціненним.