#живі, поки пам’ятаємоСьогодні, 29 червня, Україна згадує одного зі своїх відважних синів – Юрія Остапова, річниця загибелі якого минає саме цього дня. Життя цього молодого воїна, сповнене надій та планів, обірвала жорстока війна, залишивши глибокий слід у серцях рідних та всіх, хто його знав. Пам’ять про Юрія Остапова залишається живою, як і тисячі інших історій українських героїв, що віддали найцінніше за свободу та незалежність нашої Батьківщини.Юрій народився 5 квітня 1998 року у селі Кам’янки, що на Підволочищині. Його дитинство було позначене ранніми втратами: у 12 років не стало батька, а у 17 – матері. Проте, незважаючи на ці випробування, він не зламався. Юнака оточили турботою його сестри, які стали для нього справжньою опорою. Саме в цей непростий період формувався його сильний характер, витривалість та щире серце.У досить юному віці Юрій зустрів своє щастя – кохану Оленку. Їхня історія кохання розцвіла у селі Москалівка, звідки родом Оленка, де вони вирішили створити свою сім’ю. Молоде подружжя християн – Юрій та Олена Остапів – мріяли про світле майбутнє, повне любові та радості. Їхнє щастя було подвійним з появою синочка, який став сенсом їхнього життя. На жаль, їм було відміряно небом лише неповних п’ять років подружнього життя, адже на горизонті вже майоріла чорна тінь війни, яка змінила долі мільйонів українців.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юрій Остапов без вагань став на захист рідної землі. Він був одним із тих, хто не міг стояти осторонь, коли ворог зазіхав на суверенітет України. На фронті Юрій проявив себе як зразковий солдат, завжди готовий підтримати своїх побратимів. Його відповідальність та самовідданість були прикладом для інших. Навіть перебуваючи на відстані, він залишався надійною опорою для своєї дружини Олени та маленького сина, підтримуючи їх і вірячи у Перемогу. Його військова спеціальність – водій-санітар медичного пункту – свідчила про його турботу про життя інших, адже він щодня ризикував собою, аби врятувати поранених.Трагічна звістка про загибель Юрія Остапова облетіла Тернопільщину 29 червня 2024 року. Приліт снаряду у будинок на лінії фронту, де перебував Юрій, обірвав його молоде життя. Це була непоправна втрата для родини, для побратимів, для всієї України. Кожна така історія – це нагадування про ціну, яку платить наш народ за свою свободу та мирне майбутнє.Юрій Остапов назавжди залишиться у пам’яті як символ незламності українського духу. Його подвиг не буде забутий. Ми повинні пам’ятати всіх, хто віддав своє життя, щоб ми могли жити у вільній країні. Світла та вічна пам’ять Герою, чий вклад у захист України є неоціненним. Його ім’я викарбувано в історії як справжнього захисника, який до останнього подиху стояв на варті нашої державності.