ЖИТЕЛЬКУ КАНЕВА ПРИВІТАЛИ З 100-РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ

Сто років для всесвіту – маленька крихта у просторі часу, сто років для людини – майже вічність. У Каневі, 12 липня ц.р., сталася неординарна і дуже приємна подія: свій 100 – річний ювілей зустріла – Марфа Єровенкова.

З нагоди поважного ювілею до довгожительки завітала секретар Канівської міської ради Оксана П’яткова, побажавши їй Божої опіки та всіх гараздів. Також до привітань приєдналася завідувач відділення терцентру Лідія Литвин, яка зичить їй здоров’я та миру.

– Щиро і душевно вітаємо з великою датою! Ви прожили ціле століття і змогли показати всім приклад наполегливості і витримки. Бажаємо Вам гарних спогадів, турботи рідних, спокою в душі, – зазначила Оксана П’яткова.

Народилася іменинниця в далекому 1924 році в селі Коритище Миронівського району. Зростала в сім’ї і мала старшу сестру. Працювала у колгоспі. Під час Другої світової війни разом з сестрою була вивезена на примусову працю до Німеччини. Згодом вийшла заміж та народила сина, але, на жаль, у 1948 році він помер. Пізніше в Марфи народився ще один син.

У 1955 році переїхала до Канева. Тут працювала 30 років на пристані в річковому порту адміністратором. Звідти й пішла на заслужений відпочинок, здобувши відзнаку «Ветеран праці». Марфу Григорівну доглядає любляча родина син, 2 внуків та 4 правнуків. Рідні вважають, що Бог подарував жінці такого віку за її доброту та щиросердність.

Чи думала вона, що знову застане ще одну війну? Ось, що вона розповідає.
– Ніколи не думала, що переживши два голодомори у 1933 та 1947 роках, пройшовши війну, із примусовою працею в Німеччині, я знову побачу жахіття війни. Мій син та онуки бачать те, про що я тільки їм розповідала. Я підтримую наших захисників. Та бажаю їм сили вигнати ворога з нашої землі!, – наголосила Марфа Григорівна.

У планах ювілярки – зустріти іще одну Перемогу в цій жорстокій війні, яка триває вже понад 908 днів.

Наостанок іменинниця для присутніх прочитала власний вірш автобіографію «Я дякую тату, що купив у Каневі хату». Ця творчість понесла разом з бабусею у спогади від маленької дівчинки і дотепер. Марфа з гордістю говорить про Канів та дякує, що свій вік живе на святій землі.