Жити і пам’ятати!

Війна… За ці довгі роки вона принесла немало горя в родини українських громадян. Вона робить дітей сиротами, гострим болем ятрить серця батьків, руйнує щастя багатьох сімейних пар, забирає коханих…

Як навчитися жити далі тим, хто втратив рідну душу? Де знайти сили працювати, мріяти, вірити в краще? Складні питання, про які все ж треба говорити. Можливо, комусь це хоч трішки допоможе пережити власне горе.

Родина Меньшикових, яка проживає у нашому місті, – одна з багатьох, де сімейні цінності, повага і любов один до одного були своєрідним фундаментом. Олена і Віталій виростили двох дівчаток, дочекалися 5 онуків. Тільки маленьку Кіру, шосту онучку, дідусь не встиг навіть поняньчити.

Ворог вбив його. Простого українця, який за мирних часів, як і тисячі інших людей, працював на нашому комбінаті. І як тисячі, мільйони співвітчизників взяв у руки зброю, щоб захистити свій дім, свою родину, свою батьківщину.

Сьогодні, 14 серпня, другі роковини з дня загибелі молодшого сержанта Віталія Меньшикова. Він став янголом-охоронцем для всіх нас. Він декілька днів не дожив до дня народження. Не встиг пожити так, як мріялось.

Але у цьому місті живе його родина, його коріння, його майбутнє. Дружина Олена працює соціальним працівником там, де людям реально щодня потрібна допомога – в комунальній установі «Центр надання соціальних послуг». Донька Настя – токарем на комбінаті, а донька Люда – вихователем у дитячому дошкільному закладі №3.

Старші онучки танцюють у нашому чудовому і далеко відомому танцювальному колективі «Фламінго». Радують бабусю і батьків першими перемогами. Онуки вимірюють свої сили у спорті.

Родину не забуває і командування частини, де служив наш земляк. Наразі у військовій частині створюють музей. Олена допомагає військовим у цій справі.
Ім’я Віталія Юрійовича вже увічнене на меморіалах в Одесі та Могилеві-Подільському.

Олена Меньшикова увійшла до складу ініціативної групи щодо створення меморіалу загиблих Героїв в нашій громаді. Вона живе зараз за двох, щоб піднімати родину. І не втрачає віри в нашу перемогу, перемогу життя над смертю, добра – над кривдою.

Дякуємо Віталію за подвиг. Низький уклін його рідним і побратимам. Світла пам’ять всім, кого з нами немає поряд. Але вони вічно в строю, вічно з Україною, з кожним з нас.
https://vilnohirsk-memory.com/