Сьогодні, 10 липня, Україна вперше в історії відзначає знакову дату – День вшанування загиблих медичних працівників. Цей день є виявом глибокої поваги та невмирущої пам’яті про тих, хто, виконуючи свій професійний обов’язок, віддав найцінніше – власне життя, рятуючи інших. Ініціатива встановлення цієї дати належить команді Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона» і має на меті гідно вшанувати пам’ять кожного медика, який загинув унаслідок повномасштабної війни, що триває в Україні. Це важливий крок для національного визнання їхнього неоціненного внеску та самопожертви у цій боротьбі.

Україна щоденно відчуває наслідки жорстокої агресії, і Житомирська область, як і інші регіони нашої країни, зазнала нестерпних втрат серед медичного персоналу. Десятки фахівців-медиків із нашого регіону загинули, перебуваючи на передовій, у тилу, під час обстрілів, евакуацій чи навіть у дорожньо-транспортних пригодах, що сталися в умовах бойових дій. Вони були поруч із воїнами, надаючи невідкладну допомогу, працювали у нелюдких умовах, рятували поранених, підтримували цивільне населення, ставши справжніми героями війни. Їхня відданість справі та клятва Гіппократа були сильнішими за будь-який страх. Ці загиблі лікарі, фельдшери та медсестри є яскравим прикладом незламності духу, що показала Україна в умовах агресії.

Причини їхньої загибелі жахливі та різноманітні: від вибухових та вогнепальних травм, отриманих безпосередньо в зоні бойових дій, до загибелі під час прицільних обстрілів медичних колон чи випадків, коли ці відважні медики брали участь у силах територіальної оборони. Кожна така втрата – це не просто цифра в статистиці. Це трагічна історія людської долі, яка обірвалася заради життя інших. Це імена, які мають бути вигравірувані у національній пам’яті медиків України. Їхній внесок у збереження здоров’я та життя українців є безцінним.

Національна спільнота схиляє голову перед неоціненним подвигом медиків, які полягли у цій повномасштабній війні України. Їхня мужність, професіоналізм та безмежна самовідданість, проявлені у найважчі часи, є неперевершеним зразком гуманізму. Їхня самопожертва ніколи не буде забута. Вони стали невмирущими символами відданості та любові до ближнього, які назавжди залишаться у серцях усіх, кого вони врятували, та тих, кого надихали своїм прикладом. День вшанування загиблих медичних працівників – це нагадування про те, якою ціною дається свобода та мир у нашій державі.

« повернутися