Житомирщина знову занурилася у глибоку скорботу. Місто Житомир прощається зі своїми мужніми синами, справжніми українськими захисниками, які віддали найцінніше – своє життя – у боротьбі з російськими окупантами. Цей біль відчувається в кожному куточку області, адже загиблі герої Житомирщини були не просто солдатами, а чиїмись батьками, братами, синами, справжніми стовпами своїх родин та громади.
Від рук ворога загинули бійці легендарної 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Їхні імена назавжди вкарбуються в історію України як символи незламності та мужності. Ми з глибоким сумом проводжаємо в останню путь командира відділення 95 одшб Сидоренка Анатолія, десантника 95 одшб Бойка Аркадія та добровольця-військовослужбовця 95 одшб Білоцького Володимира. Кожен з них стояв на захисті нашої свободи, нашого майбутнього, нашого права жити на власній землі. Вони свідомо обрали шлях захисника, усвідомлюючи всі ризики, але керуючись щирим патріотизмом та любов’ю до Батьківщини. Ці відважні військовослужбовці були тією силою, яка стримує ворога, і їхній подвиг не може бути забутий. Це чергова трагічна сторінка, яку пише війна в Україні.
Війна в Україні триває, і ці жертви є її гірким нагадуванням про ціну, яку платить наш народ за свою незалежність. Кожен загиблий десантник, кожен український захисник, що віддав своє життя на фронті, є невід’ємною частиною великої боротьби. Їхній подвиг – це цегла у фундаменті нашої перемоги. Пам’ять героїв буде жити вічно в серцях українців, передаючись з покоління в покоління. Ми не маємо права забути ці імена, ці обличчя, ці історії. Їхня самопожертва є найвищим проявом любові до своєї країни. Ці загиблі герої Житомирщини навічно залишаться прикладом для наслідування.
Місто Житомир та вся Україна схиляють голови перед їхньою пам’яттю. Ми обіцяємо, що їхня смерть не буде марною. Ми не забудемо тих звірств, які чинить російський окупант на нашій землі, і не пробачимо жодної втрати, жодної сльози, жодної зруйнованої долі. Наша єдність, наша віра в перемогу та наша рішучість боротися до кінця є найкращою шаною тим, хто загинув. Українські захисники продовжують свою боротьбу, і пам’ять про їхніх полеглих побратимів додає їм сил.
Сьогодні, коли ми прощаємося з Анатолієм, Аркадієм та Володимиром, ми також віддаємо шану всім, хто продовжує боронити Україну у цій страшній війні. Підтримка Збройних Сил України, допомога родинам загиблих та поранених – це наш спільний обов’язок. Кожен, хто долучається до цієї підтримки, робить свій внесок у велику справу, за яку боролися і загинули наші герої. Нехай вічна пам’ять про них стане незгасним світлом, що освітлює наш шлях до перемоги та вільного майбутнього. Світла вічна пам’ять полеглим Героям! Ми ніколи не забудемо цих військовослужбовців, які поклали своє життя за нас.
