Житомир попрощався із Воїном-Захисником Олександром Анатолійовичем Бепризваним.

🕯️ БЕЗПРИЗВАНИЙ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ
26.07.1974 – 19.08.2025 рр.

Олександр Анатолійович народився у місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №21 (нині – ліцей №21), де успішно закінчив 9 класів. Згодом вступив до ПТУ №15, де здобув професію тракториста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля. Під час навчання він завжди відзначався старанністю та наполегливістю, за що отримав похвальну відзнаку “За відмінне навчання”.

У юнацькі роки Олександр захоплювався спортом, зокрема плаванням, боксом та стрільбою. Ще до проходження строкової військової служби він став лауреатом престижної нагороди “Юний стрілець”.

Строкову військову службу він проходив у Чорноморському флоті, дислокованому в місті Миколаєві. Після демобілізації Олександр Анатолійович повернувся до рідного Житомира. Там він розпочав свою трудову діяльність у Житомирському Трамвайно-тролейбусному управлінні, присвячуючи свої сили й енергію на благо розвитку міста.

Згодом Олександр Анатолійович одружився. Разом із своєю коханою дружиною вони виховали сина. Родина завжди була для нього найбільшою гордістю та головним сенсом життя. Його знали як добру, щиру та чуйну людину, люблячого чоловіка та батька. Олександр мав багато друзів, щиро любив тварин і завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував.

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації, попри серйозні проблеми зі здоров’ям, Олександр Анатолійович прагнув стати на захист Батьківщини. Однак, тривалий час він отримував відмови.

У вересні 2023 року він здійснив свою заповітну мету – був мобілізований і став стрільцем кулеметного взводу. Олександр брав активну участь у боях на найскладніших напрямках лінії зіткнення з ворогом. Під час виконання бойового завдання у Кліщіївці, неподалік Бахмута, він зазнав важкого поранення. За мужність та героїзм у бою, за проявлену відвагу, був нагороджений відзнакою Міністра оборони України “За жертву крові в боях за волю України” та медаллю “Ветеран війни – Учасник бойових дій “.

Після тривалого періоду відновлення, Олександр Анатолійович повернувся у стрій, служив на посаді водія-хіміка. Останнім часом він ніс службу у Сумській області, поблизу державного кордону. Він часто висловлював бажання повернутися до своїх побратимів у найгарячіші точки сходу України, підтримував із ними тісний зв’язок і глибоко переживав втрати. Командири високо відзначали його відповідальність, високу мотивацію, бездоганні моральні якості та глибоку повагу до служби і побратимів.

19 серпня 2025 року, під час несення служби у Сумській області, серце Воїна раптово зупинилося. Вічна пам’ять і слава Воїну-Захиснику Олександру Анатолійовичу Бепризваному!

У вічній скорботі дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.

Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику!