Життям і піснею — про Україну: у Лебедині вшанували пам’ять Ніни Матвієнко

У місті Лебедин вперше відбувся особливий захід, присвячений вшануванню пам’яті видатної Заслуженої артистки України, легендарної співачки Ніни Матвієнко. Цю подію ініціювала, організувала та провела солістка міського будинку культури Марина Зініна, яка доклала максимум зусиль, щоб зустріч стала справжнім святом душі.

Під час теплої зустрічі присутні згадували життєвий і багатогранний творчий шлях Ніни Митрофанівни — неповторної виконавиці, чий голос став справжнім символом української душі та незламності. Атмосферу події доповнив зворушливий відеофільм про співачку, що оживив найяскравіші сторінки її надзвичайної творчості.

Особливо емоційними стали спогади Валентини Кіріної-Радчук, викладачки Лебединського педагогічного коледжу. Вона мала честь особисто знати Ніну Матвієнко. Доля звела Валентину та Ніну ще в молоді роки на одному з пісенних фестивалів. З того часу зав’язалася щира та міцна дружба, яка тривала багато років, наповнюючи життя обох спільною любов’ю до музики та України.

«Оголена душа, однакова в житті, на сцені, на кухні…» — з теплотою згадує Валентина. Вона описує Ніну Митрофанівну як надзвичайно творчу натуру в усьому — навіть процес приготування борщу перетворювався на мистецтво, яке вона описувала по-українськи, з душею, ніби співала. «Я так боюсь не доспівати…» — казала Ніна, і сьогодні ці слова звучать особливо щемко, адже кожна її пісня була справжньою сповіддю, що торкалася найглибших струн душі слухачів.

Ніна Матвієнко вважала Валентину не просто подругою, а «духовною сестрою». Валентина Кіріна з ніжністю згадувала цей особливий зв’язок, розповідаючи також про авторську книгу співачки «Ой, виорю нивку широкую». Ця книга відіграла надзвичайно важливу роль у житті мисткині, дозволивши їй глибше розкрити свій внутрішній світ та поділитися ним з читачами.

Своїми теплими спогадами поділилася й Марина Зініна. Вона згадала особисту зустріч із Ніною Матвієнко, коли та колись відвідувала Лебедин з концертом. «У міському будинку культури ми зустрічали артистку з короваєм, я виконала уривок із пісні «Роде наш красний». Ніна Митрофанівна тоді щиро посміхнулась і сказала: — «Чого я сюди приїхала, як у вас своя Ніна Матвієнко!»». Ці слова підкреслили, наскільки глибоко творчість співачки резонувала з серцями українців.

Під час заходу також було наголошено на тому, як Ніна Матвієнко підтримувала співвітчизників у найважчі часи, зокрема, в період повномасштабної війни. Вона завжди знаходила час для кожного, надавала підтримку, співпереживала, надихала, додаючи людям витримки, віри та незламного українського духу. Її слово і пісня були справжнім джерелом сили та надії для багатьох. «Усе життя вона несла людям українське слово, любов до України, любов до життя», — підкреслила у своїй промові директорка Лебединського педагогічного фахового коледжу Любов Білокобильська.

У ході заходу звучали найвідоміші та найулюбленіші пісні легендарної співачки у чудовому виконанні Марини Зініної. Її виступ наповнив залу теплом, ніжністю та любов’ю — тими почуттями, якими жила і сама Ніна Матвієнко, даруючи їх мільйонам своїх слухачів.

Ця подія стала щирою та зворушливою даниною пам’яті великій українській співачці, чия безсмертна творчість і сьогодні продовжує торкати серця, надихати та нагадувати про невичерпну красу і силу української пісні, що є невід’ємною частиною національної ідентичності.