ЖИТТЯ, ЯК НИВА: Історія довголіття Галини Володимирівни з Литвинця

Сьогодні ми раді поділитися зворушливою історією життя мешканки села Литвинець – Галини Володимирівни, яка відзначила свій 90-річний ювілей 2 травня. Ця подія – прекрасний привід згадати про життєвий шлях людини, яка пройшла через випробування та радості, залишивши по собі слід любові та відданості.

Галина Володимирівна народилася 2 травня 1935 року в багатодітній родині колгоспників у мальовничому селі Тростянці. Її дитинство, як і в багатьох дітей того часу, було сповнене як світлими моментами, так і важкими випробуваннями. Навчання в школі перервала Друга світова війна, зруйнувавши плани та мрії. Школа була зруйнована, батька забрали на роботи до Німеччини, а матері з сімома дітьми довелося евакуюватися. Повернувшись до рідного села, родина власними силами відбудовувала зруйнований дім. Освіта переривалася, Галина змогла відвідувати школу лише в теплу пору року, завершивши тільки два класи. У 1946 році батько повернувся, і сім’я переїхала на Рівненщину, де Галина розпочала свій трудовий шлях на фермі. Ці роки загартували її характер та навчили наполегливості.

У 1953 році родина повернулася на Канівщину, а згодом Галина Володимирівна переїхала до Литвинця. Тут вона знайшла роботу техпрацівницею в школі №2 у Каневі. Саме тут вона зустріла кохання всього свого життя – Григорія Ільковича Глушка. Разом вони прожили 25 щасливих років, виховуючи трьох чудових дітей: Лідію, Володимира та Марію. Після втрати чоловіка Галина Володимирівна з неймовірною силою та самовідданістю самостійно підняла дітей на ноги, ставши для них опорою та прикладом.

Сьогодні велика родина – найбільша гордість ювілярки: 4 внуки, 6 правнуків і навіть 1 праправнук! Це свідчення міцності сімейних зв’язків та любові, яку вона зуміла передати наступним поколінням. Трудовий шлях Галини Володимирівни був тривалим та сповненим праці: 18 років у будівельній бригаді, робота різноробочою в місцевому колгоспі, 12 років самовідданої праці дояркою на фермі. Зараз, у поважному віці, вона насолоджується заслуженим відпочинком у рідному селі Литвинець, оточена любов’ю та турботою близьких.

Галина Володимирівна завжди любила подорожувати, а зараз знаходить радість у в’язанні та вишиванні. На питання про секрет довголіття, вона відповідає, що важливо вміти контролювати себе та зберігати позитивний настрій.

Особливим спогадом з її життя є подорож на Рівненщину за худобою для розведення колгоспного стада. Разом з іншими дівчатами вони потягом дісталися далекого Закарпаття, милуючись краєвидами. А поверталися назад пішки, гнавши стадо. Переправа через Дністер на поромі стала випробуванням, але вони впоралися. Не менш важкою виявилася дорога додому, коли змучені тварини падали від знесилля. Частину худоби вдалося забрати машинами, а решту дівчата гнали далі. Ця подорож назавжди закарбувалася в її пам’яті як яскравий приклад їхньої наполегливості та жіночої сили.

Ми від щирого серця вітаємо шановану мешканку села Литвинець, Галину Володимирівну, з ювілеєм! Бажаємо міцного здоров’я, довгих років життя, тепла, турботи рідних та близьких. Нехай кожен новий день буде сповнений радістю, спокоєм та приємними спогадами!

Інформацію надала Ірина Драгун, діловод Литвинецького старостату