Жовті Води попрощаються із захисником України Віктором Пономаренком

Жовтоводська громада вкотре оплакує втрату, прощаючись із нашим земляком, воїном Державної прикордонної служби України Віктором Пономаренком, позивний «Козак». Його життя, віддане служінню Україні, стало прикладом гідності, мужності та непохитної вірності. Ця втрата – чорна сторінка в історії нашої громади, яка глибоко торкається кожного.

Віктор Пономаренко народився 9 квітня 1979 року в Жовтих Водах. Тут він здобув освіту, закінчивши середню школу № 6, а професійну підготовку за фахом монтажника внутрішніх систем та обладнання продовжив у Криворізькому ПТУ № 28. Молодим чоловіком він створив сім’ю, яка стала для нього найвищою цінністю.

Його професійний шлях проліг через різні міста України та за кордоном, де він здобув визнання як майстер у сфері будівництва. Замовники цінували його за порядність, чесність, відповідальність і «золоті руки». Повернувшись до рідного міста, Віктор займався приватними ремонтами, а також деякий час працював водієм у місцевому таксі, де також зарекомендував себе з найкращого боку.

З початком повномасштабного вторгнення, Віктор Пономаренко без вагань прийшов до військкомату, прагнучи стати на захист Батьківщини. Хоча спочатку стан здоров’я не дозволив йому мобілізуватися, він не полишив своєї мети. Пройшовши необхідне лікування, 9 травня 2024 року, Віктор таки долучився до лав Збройних Сил України. Він служив техніком-водієм прикордонної застави Державної прикордонної служби, мужньо виконуючи бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. Його відвага та професіоналізм були відзначені численними нагородами, включаючи нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону» та медаль «Ветеран війни». Він також пройшов навчання за двома військовими спеціальностями, демонструючи свою відданість справі.

Трагічна звістка надійшла 17 жовтня 2025 року. Поблизу населеного пункту Ківшарівка на Харківщині, під час виконання бойового завдання, автомобіль Віктора Пономаренка був уражений ворожим дроном. Він поспішав на допомогу побратимам, але доля розпорядилася інакше. Його рука, яка тримала кермо, так і залишилася на коробці передач, як символ самовідданості.

💬«Водій – це не просто посада, це людина, в руках якої життя людей та поранених. І у Вікторі я вперше побачив людину, яка всім серцем та душею любила та досконало знала свою справу. Він був справжнім професіоналом, в якого на першому місці стояло вивезти людей живими з будь-якої точки. Йому не потрібно було казати, що і як робити — він діяв сам, швидко приймав рішення, не боявся відповідальності. Віктор – це людина і військовослужбовець із великої літери. Він – Герой нашого підрозділу, і ми ніколи не забудемо його», — з болем згадує командир полеглого воїна.

Для рідних, друзів та всіх, хто знав Віктора Пономаренка, він назавжди залишиться добрим, чуйним, усміхненим чоловіком, майстром на всі руки. Його любов до тварин та риболовлі, турбота про сім’ю, про дружину Оксану та двох доньок — Ірину і Поліну, були невичерпним джерелом його сили. Він жив заради них, і його пам’ять назавжди залишиться в їхніх серцях.

Прощання з Героєм відбудеться 25 жовтня о 12:00 біля пам’ятника славетним козакам. Світла пам’ять і вічна слава Віктору Пономаренку! Щирі співчуття родині та близьким.

Більше інформації – у нашому Telegram-каналі: https://t.me/zhv_rada