Материнське серце ніколи не перестає чекати, адже для матері не існує поняття «забути». Вона не спить ночами, вслухаючись у кожну новину, вдивляючись у кожне обличчя. Кожен стук у двері змушує її здригатися, але вона продовжує молитися і боротися за своїх близьких. Час не лікує цю глибоку рану; біль залишається таким же гострим, як і в той момент, коли перестала відповідати телефонія. Минули рік, два, три, а родина все ще чекає, сподіваючись на звістку, яка не буде страшним підтвердженням «…який вважався безвісти зниклим, загинув…». Навіть найжахливіша правда не може знищити віру в серці матері. Тут вирує любов, що стала незламною бронею, біль без міри і надія, що не знає меж. 18 серпня, у місті Кодима, родини зниклих безвісти провели мирну акцію, підкреслюючи свою незламну надію та прагнення до правди. Їхня боротьба – це боротьба за повернення, за правду, за майбутнє. Ця акція стала голосом тих, хто мовчить, і нагадуванням про те, що кожна людина, кожен військовий, кожен зниклий безвісти заслуговує на те, щоб його чекали, пам’ятали і шукали. #БезвістиЗниклі #НеМовчи #Кодима #МатеринськеОчікування #ТутКричитьКохання #Пам’ятаємо #ГовориЗаНих