? Жінки в армії

Інтервʼю Марічки – фельдшера 23-го окремого батальйону спеціального призначення при Президентській бригаді ім. Гетьмана Богдана Хмельницького. Про шлях до армії, власний досвід та бойовий шлях.

Фельдшер у батальйоні. Єдиний. Я приїхала до Києва за сином. Син служив в ОПФОР. 18 лютого звільнилася з роботи. Працювала у швидкій допомозі у виїзній бригаді. Медсестра невідкладних станів. 31 рік стажу. У 2022 році я зрозуміла, що присвятила 30 найкращих років державі й вирішила, що час їхати за кордон. 18 лютого я виїхала, а 25-го вже поверталася назад.

По-перше, я старий майданівець, я не можу стояти осторонь. У перший день після повернення з Польщі я одразу пішла до військкомату. 26-го вже була там. Але мені сказали, що медиків не потребують. Це мене здивувало. Проте майданівці завжди гуртуються, і я з трьома незнайомими чоловіками поїхала до Києва. Зібрала речі й вирушила. Я знала, що все одно буду потрібна. Поїхала в Бортничі.

Перша ротація була найважча. І для медиків, і для всіх. Курдюмівка, Озарянівка, Кліщіївка. Ми не знали, що таке війна. І навіть ті з нас, хто був в АТО, казали, що такої війни вони ще не бачили. У нас були перші втрати. Я кажу, що серце залишила там, в Озарянівці, Курдюмівці, Кліщіївці. Далі було легше, бо батальйон вже знав, що йому потрібно. Ми знали, куди їдемо, що нам треба.

Я б наш батальйон ні на який інший не проміняла. У нас дуже мало “солдафонщини”.

?Маю освіту медсестри. Я весь час працювала в маніпуляційному кабінеті, де постійна динаміка, і в неврології. Хто працював у неврології, той знає, що зможе працювати скрізь. Швидка так само. Дає велику закалку. Чим відрізняється бойовий медик від небойового? Я пройшла всі етапи: і окопи, і евакуацію. Взагалі фельдшер не має цього робити, але я мала спробувати, щоб знати, як це, на всіх етапах евакуації.

Я вважаю, що жінки мають йти в армію хоча б на ті посади, які вони можуть виконувати. Наприклад, нам зараз потрібен фармацевт. Жінка цілком може бути фармацевтом на складі. У мене є знайомі медики, які розповідають, що діти плачуть, чоловік не дозволяє і так далі. Але ж Україну боронити треба. Нам вибору не залишили. Або ми їх, або вони нас. Це гасло у нас ще з Майдану. Так само і тут. І я думаю, що ми вистоїмо.