‼️ Заборона спалювання сухої рослинності

З настанням весни, питання заборони спалювання сухої рослинності стає особливо актуальним. Мешканці приватних домоволодінь, житлових будинків та садівничих товариств активно розпочинають весняні роботи на своїх ділянках. Часто, з метою наведення ладу, вони вдаються до спалювання гілок, сухої трави та різноманітного сміття. Проте, далеко не всі усвідомлюють негативні наслідки таких дій.

На жаль, більшість людей не розуміють, що від спалювання рослинності та сміття, в першу чергу, страждають вони самі. Це призводить до значного підвищення рівня забруднення атмосферного повітря, що негативно впливає на здоров’я.

Нагадуємо мешканцям населених пунктів про серйозну небезпеку для здоров’я, яку несе вдихання диму від спалювання листя, рослинності та, особливо, відходів. Адже навесні та влітку листя дерев не лише очищує повітря та збагачує його киснем, а й накопичує пил та інші шкідливі речовини з повітря. Під час згоряння однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється понад 9 кг мікроскопічних часточок диму. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали та інші шкідливі сполуки, які осідають у легенях, викликаючи численні захворювання дихальних шляхів та погіршуючи загальний стан здоров’я.

Крім того, важливо пам’ятати, що спалювання сухої трави та листя має негативний вплив на екологію. Очерет, наприклад, слугує прихистком для тварин та птахів, місцем гніздування та розмноження. Спалюючи його, ми позбавляємо їх домівки та джерела існування.

Рослини – джерело харчування для тварин, що мешкають в екосистемах. Спалюючи суху траву та очерет, зменшується видовий склад рослинності, що слугують поживою для тварин. Навесні починає відростати трава, на чагарниках з’являються перші бруньки. Вогонь знищує перші паростки, зменшуючи кількість квіткових рослин. Як наслідок, на полях з’являється більше бур’янів, які більш стійкі до пожеж, ніж дикі трави. Це призводить до зміни природного ландшафту та порушення екологічного балансу.

Разом з цим, під час пожежі знищується насіння рослин, що знаходиться на поверхні землі та у верхньому шарі ґрунту. Виживають лише ті рослини, чиї кореневища розташовані глибоко в ґрунті, однорічні – зникають назавжди. Це веде до зменшення біорізноманіття та ускладнює відновлення рослинного покриву.

Під час підпалу трави гине корисна мікрофлора ґрунту, особливо та, що допомагає різноманітним рослинам протистояти хворобам. На її відновлення потрібен час, особливо навесні, коли рослини потребують підтримки для активного росту. Порушення мікробіологічного балансу ґрунту може призвести до погіршення його родючості та збільшення ризику виникнення хвороб рослин.

На місці підпалу екосистема може відновитися лише через п’ять-шість років, а іноді не відновлюється взагалі. Це свідчить про довгострокові наслідки для навколишнього середовища.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 771, передбачає накладення штрафу за самовільне спалювання сухої трави, опалого листя та інших рослинних залишків. Штраф для громадян складає від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3️⃣0️⃣6️⃣0️⃣ – 6️⃣1️⃣2️⃣0️⃣ грн), а для посадових осіб – від дев’ятисот до однієї тисячі двохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1️⃣5️⃣3️⃣0️⃣0️⃣ -2️⃣1️⃣4️⃣2️⃣0️⃣ грн). Ті самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот шістдесяти до семисот двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6️⃣1️⃣2️⃣0️⃣ – 1️⃣2️⃣4️⃣2️⃣0️⃣ грн) і на посадових осіб – від однієї тисячі двохсот шістдесяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2️⃣1️⃣4️⃣2️⃣0️⃣ – 3️⃣0️⃣6️⃣0️⃣0️⃣грн).