Ордовицьке вимирання – одна з наймасштабніших катастроф в історії Землі. Більшість людей, коли чують про глобальні катастрофи доісторичного масштабу, уявляють астероїд, який знищив динозаврів. Але задовго до цього, приблизно 400 мільйонів років тому, наша планета пережила ще одну глобальну катастрофу – маловідоме пізньоордовицьке вимирання, яке призвело до зникнення близько 85% усіх живих видів, ставши одним з найруйнівніших періодів в історії Землі. Ордовицьке вимирання назавжди змінило хід еволюції.

Причини та наслідки цього вимирання досі досліджуються науковцями.

Планета до катастрофи: океан, повний життя

Щоб зрозуміти Землю в ордовицький період (приблизно 485–443 мільйони років тому), потрібно уявити світ, який кардинально відрізняється від сучасного. На суходолі не було звичних нам тварин, дерев, квітів чи будь-якої іншої рослинності. Якщо земля і була зеленою, то лише від водоростей. Ордовицьке вимирання відбулося у світі, де домінували океани.

«Це був зовсім інший світ», — пояснює Річард Твітчетт, керівник дослідницького відділу наук про Землю в Музеї природничої історії Великої Британії.

Однак під поверхнею океану панувало неймовірне розмаїття дивних істот, що розвивалися з безпрецедентною швидкістю. Ця епоха, відома як Велика ордовицька подія біорізноманіття (GOBE), стала періодом інтенсивних еволюційних експериментів. Саме ордовицьке вимирання обірвало цей процес.

З’явилися тварини, яких ми знаємо й сьогодні, такі як морські зірки, морські їжаки та корали. Водні екосистеми, раніше населені лише кількома видами, раптово були заселені фільтраторами на всіх глибинах. Загалом, ордовицький період був часом колосального збільшення біорізноманіття на всій планеті. Але ордовицьке вимирання все змінило.

Подвійний удар: охолодження, а потім задуха

Масове вимирання наприкінці ордовицького періоду не було миттєвою катастрофою, як астероїдний удар, а скоріше серією подій. Дослідники схиляються до думки, що це були дві окремі фази. Ордовицьке вимирання було складним процесом.

«Усі пізніші масові вимирання з „Великої п’ятірки“ — так, у багатьох з них присутній компонент зміни клімату, але це завжди потепління, а не похолодання. А от Ордовицьке вимирання почалося з різкого глобального похолодання», — пояснює Твітчетт.

Одна з гіпотез стверджує, що саме еволюція перших рослин на суші могла спричинити це похолодання. Навіть нечисленні мохи, що пристосувалися до життя на суходолі, сприяли б вивітрюванню гірських порід і поглинанню вуглекислого газу з атмосфери, що призвело до зледеніння. Альтернативним або додатковим поясненням може бути геологічний збіг: суперконтинент Гондвана перемістився до Південного полюса, що могло викликати охолодження та ефект альбедо (відбиття сонячного світла льодом), а це, знов таки, посилило похолодання. Ордовицьке вимирання могло бути спровоковане похолоданням клімату.

Коли планета почала оговтуватися від льодовикового періоду, температура знову почала зростати. Але цього разу види, що вижили, зіткнулися не лише зі спекою, а й з глобальним зменшенням рівня кисню в океанах, про що свідчать викопні дані. Причини цього явища залишаються невідомими — можливо, це було цвітіння водоростей, що поглинали кисень, або посилений вулканізм, що вивергав у води мінерали, які сприяють поглинанню кисню. Ордовицьке вимирання завершилося задухою.

Кінцевим результатом стало глобальне вимирання приблизно 60% родів і майже 85% видів. За показниками чистої смертності, це вимирання є одним із наймасштабніших в історії Землі, яке поступається лише пермському вимиранню, що відбулося приблизно через 200 мільйонів років після ордовицького.

Важливе, але забуте вимирання

Попри свою руйнівну силу, пізньоордовицьке вимирання залишається відносно маловідомим порівняно з кінцем крейдового періоду, коли зникли динозаври. Ордовицьке вимирання – недооцінена катастрофа.

«Якщо ми просто дивимося на сирі цифри — таксони, що вимерли, чи це родини, чи роди — воно посідає друге місце за важливістю [масового вимирання — ред.] з погляду втрати біорізноманіття», — зазначає Твітчетт.

Однак з екологічної точки зору, його довгостроковий вплив був значно меншим. Хоча багато видів і зникли, жодна з основних груп не вимерла повністю. Екологічні ніші швидко заповнювалися, і світ «дуже швидко повернувся до майже того самого стану». Ця особливість робить ордовицьке вимирання унікальним серед «Великої п’ятірки» масових вимирань. Можливо, саме відсутність «наземного компонента» — зникнення великих тварин, таких як динозаври — робить цю подію менш відомою широкій публіці, попри її надзвичайну смертоносність.

Нагадаємо, вчені давно розмірковують про те, чи можуть потужні космічні явища впливати на біосферу Землі. Нове дослідження припускає, що вибухи наднових — фінальна стадія життя масивних зірок — могли зіграти ключову роль у двох масштабних вимираннях, що відбулися сотні мільйонів років тому. Ордовицьке вимирання: забута трагедія Землі.