У віддаленій заплаві бразильської Амазонії, під корінням поваленого дерева, археологи під керівництвом Марсіо Амарала з Інституту сталого розвитку Мамірауа виявили сім унікальних керамічних поховальних урн. Найбільша з урн мала майже 90 сантиметрів у діаметрі та важила близько 350 кілограмів. У кількох цих посудинах містилися останки людей, риб і черепах, що вказує на складні поховальні обряди давніх народів.

Це захопливе відкриття, зроблене в одному з найменш досліджених регіонів планети, проливає світло на давні культури, які населяли Амазонію тисячоліття тому. Кожна знайдена поховальна урна є вікном у минуле, що дозволяє нам краще зрозуміти їхні вірування, соціальну структуру та зв’язок із природою. Про це пише Earth з посиланням на результати дослідження, опубліковані в науковому виданні Anuário Antropológico.

Урни під поваленим деревом: деталі знахідки

Дерево, під яким були виявлені артефакти, впало поблизу Лаго-ду-Кочіла, біля міста Фонте-Боа. Це місце розташоване на острові, який давні корінні жителі створювали штучно, щоб захистити свої домівки від сезонних повеней. Ці штучні острови, відомі як “терос”, є свідченням високого рівня інженерних знань давніх мешканців Амазонії. Урни знаходилися на глибині близько 40 сантиметрів під поверхнею землі, у ґрунтах заплави, де колись жили люди. Це свідчить про те, що поховання були інтегровані в житлові зони, що є нетиповим для багатьох інших культур.

«Вони великі за розміром, без видимих керамічних кришок», — зазначила дослідниця команди Георга Лейла Оланда. Ця деталь вказує на використання органічних матеріалів для закриття урн, які з часом розклалися, залишаючи лише посудини. Це підкреслює глибоке поєднання повсякденного життя та поховальних обрядів у культурі, що створила ці артефакти. Ретельне розміщення під підлогою житлових будинків також свідчить про повагу до померлих та їх інтеграцію в життя громади.

Чому штучні острови мають значення

Археологи давно досліджують інженерні поселення на заплавах уздовж річок Солімойнс і Негро, де громади будували житлові платформи із землі та керамічних уламків. Такі підвищені ділянки дозволяли цілорічне проживання та зберігання запасів попри підйом рівня води. Дослідження цих “терос” розкриває складні соціальні структури та адаптивні стратегії, що дозволяли людям процвітати в складному середовищі Амазонії. Ці штучно створені ландшафти є ключем до розуміння ранньої історії регіону.

Амазонія, далека від того, щоб бути незайманим тропічним лісом, зберігає численні сліди спланованих земляних робіт, доріг та курганів. Тисячі таких споруд були нещодавно виявлені за допомогою аерофотозйомки з лазерним картографуванням. Знахідка урн у регіоні Кочіла ідеально вписується в цю ширшу картину, демонструючи, як давні люди формували водні ландшафти для свого комфортного життя. Це відкриття додає ще один шар до нашого розуміння минулого Амазонії, підкреслюючи, що цей регіон був домом для складних цивілізацій.

Загадки та підказки в амазонських урнах

Людські останки у посудинах пов’язують це місце з багатоетапними поховальними обрядами, що практикувалися в деяких частинах низинної Південної Америки. Ці обряди передбачали очищення та збір кісток після початкового поховання або виставляння. Присутність кісток риби та черепах натякає на святкові бенкети або підношення, що супроводжували ці перехідні ритуали, і порушує нові питання про їхній час та значення. Це може свідчити про складну систему вірувань, пов’язаних із життєвим циклом та переходом до загробного життя.

«Вони були поховані на глибині 40 см, імовірно, під старими будинками», — зазначила Оланда у польових записах. Ця глибина відповідає рівню домашніх підлог і свідчить про те, що урни були частиною повсякденного життя, а не окремого цвинтаря. Це унікальне явище, яке вимагає подальших досліджень для повного розуміння.

Вилучення важких керамічних виробів вимагало спеціальної конструкції з дерева та ліан, що знаходилася приблизно на 3 метри над землею. Ця платформа дозволила команді працювати, не пошкоджуючи крихкі стінки урн та зберігаючи контекст знахідки. Це свідчить про високий професіоналізм та обережність археологів у роботі з цінними артефактами.

Марсіо Амарал зазначив, що це була «повністю спільна та безпрецедентна робота». Команда повільно вивільняла найбільшу урну, потім стабілізувала її за допомогою обгортки, гіпсових бинтів та дерев’яних підставок перед транспортуванням. Цей процес вимагав значних зусиль та координації, але був необхідний для збереження артефакту.

Значення відкриття для історії Амазонки

Місцевий рибалка повідомив про виявлені горщики, після чого мобілізував сусідів для подорожі каное та пішохідними стежками. Його дружина готувала їжу, поки команди розбивали табір поблизу місця розкопок. Їхня точність та терпіння допомогли урнам дістатися неушкодженими до лабораторії інституту в Тефе, що знаходиться приблизно за 190 кілометрів по прямій, після річкової подорожі, яка тримала близько 10–12 годин. Ця співпраця між місцевими жителями та вченими є прикладом успішної археологічної експедиції.

Кераміка в Амазонії змінювалась з часом та розвитком технологій, що зараз допомагає дослідникам відстежувати переміщення та контакти між народами. Вчені описують перехід від ранніх стилів з насічками на обідку до поліхромних форм, які поширилися після 750 року нашої ери в центральних традиціях Амазонки. Ці пізніші поліхромні вироби часто демонструють білі покриття з червоним або чорним розписом, а іноді — ступінчасті профілі. Аналіз кераміки є важливим інструментом для датування та розуміння культурних зв’язків.

Знайдені в Кочілі фрагменти демонструють рідкісну зеленувату глину в суміші, а також червоні смуги та енгоби — тонкі глиняні покриття, що застосовуються для зміни кольору поверхні. Урни здаються більш круглими, ніж типові регіональні поховальні форми, і не мають видимих керамічних кришок. Це може свідчити про унікальний стиль, характерний для цієї конкретної громади.

Ця комбінація може свідчити про раніше недокументовану місцеву традицію або унікальний стиль громади в рамках ширшої мережі. Вона також може відображати вибір щодо ритуалів та символізму, характерних для домогосподарств на цих штучних островах. Саме тому команда називає цей набір безпрецедентним для Середнього Солімойнса. Подальші дослідження допоможуть пролити світло на ці питання.

Що далі

Лабораторні команди очистять відкладення всередині посудин і вивчать фрагменти кісток, щоб дізнатися що їли та як жили ці люди, а також їхній вік смерті. Мікроскопічні залишки та аналізи стабільних ізотопів можуть допомогти визначити, чи були присутні святкові страви, і чи відповідали підношення сезону або статусу. Ці аналізи нададуть цінну інформацію про повсякденне життя та харчові звички давніх мешканців Амазонії.

Результати не дадуть відповіді на кожне питання, але вони закріплять це відкриття в довгому часовому графіку поселень уздовж Солімойнса. Кожен уламок та шматок додає елемент до розуміння того, як громади будували, їли, помирали та поклонялися богам в цьому дивовижному ландшафті з води та глини. Це відкриття є важливим кроком до повного розуміння історії Амазонії.

Нагадаємо, знахідка у Перу мумій з трьома пальцями на руках та ногах знову опинилася в центрі уваги науковців і прихильників теорій змови. Вперше ці останки виявили ще 2015 року в печері-могильнику, і відтоді частина дослідників припускалася думки, що це тіла іншопланетян. Але тепер вчені остаточно встановили причину такої дивної анатомії.