Сьогодні, 22 вересня, мали б святкувати свій День народження справжні захисники України – Андрій Миколайович ЖАДЧЕНКО та Євгеній Олександрович ТКАЧ. Цього ж дня минають одинадцяті роковини з дня загибелі героя України – Ігоря Володимировича СЕРГІЄНКА та десяті роковини з дня смерті захисника України – Юрія Миколайовича ШАТИЛА. Їхні життя – це приклад незламності та відданості Батьківщині.

Андрій Жадченко народився 22 вересня 1971 року в мальовничому місті Городня на Чернігівщині.

Він здобув блискучу освіту, закінчивши Городнянську ЗОШ I-III ст.№ 1 зі срібною медаллю та музичну школу по класу фортепіано з відзнакою. Ця багатогранність свідчила про його непересічний талант.

Після школи Андрій вступив до Чернігівського педагогічного університету, де навчався за спеціальністю фізичне виховання. Як один з кращих студентів, він був переведений на вільне відвідування, що дозволило йому розпочати трудову діяльність вчителем фізкультури у рідній школі № 1.

У школі Андрій працював до 2005 року, керуючи спортивними секціями з єдиноборств. Його спортивні досягнення, зокрема звання кандидата у майстри спорту з вільної боротьби, надихали учнів.

З 2005 по 2010 рік Андрій Жадченко обіймав посаду заступника голови Городнянської районної державної адміністрації, де відповідав за гуманітарні, соціальні та правові питання, демонструючи свою відданість громаді.

З 2010 року, відкривши ФОП, він успішно займався юридичною практикою до початку повномасштабного вторгнення, захищаючи права громадян.

Його громадська активність була надзвичайною: він був головою ГО «Городнянська люстраційна комісія», членом партій «Наша Україна», «Свобода», ГО «Просвіта», депутатом районної ради та кандидатом у народні депутати. Андрій Жадченко все життя боровся за правду та справедливість, був активним учасником Революції Гідності.

У 2015 році, як справжній патріот, він добровільно пішов на фронт в АТО, особистим прикладом доводячи, що незалежність і Україна – це найвищі цінності. З початком повномасштабної війни, після деокупації рідної Городні, він знову добровольцем пішов до ТЦК, готовий захищати Україну до останнього.

На жаль, Андрій Жадченко загинув 3 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, віддавши життя за свободу України. Його поховали 11 січня 2024 року в Городні.

Нагороджений медаллю «Учасник АТО», нагрудним знаком «За особисту хоробрість» (2 липня 2023 року). Указом Президента України № 798/2023 від 4 грудня 2023 року – орденом «За мужність» III ступеня. А посмертно, Указом Президента України №60/2025 від 29 січня 2025 року – орденом “За мужність” ІІ ступеня.

10 жовтня 2024 року, рішенням Городнянської міської ради, вулицю Мирославську міста Городня було перейменовано на вулицю Андрія Жадченка, на знак вічної пам’яті про героя.

Здобув освіту електрика у Чернігівському професійному будівельному ліцеї №18. Євгеній працював у Чернігові, втілюючи свої знання у будівельних та ремонтних проєктах. Разом з цивільною дружиною Валентиною він виховував семирічного сина Іванка, даруючи йому любов та турботу.

Наприкінці літа 2023 року Євгенія було призвано до лав Збройних Сил України. Він пройшов стажування в Англії, а потім боронив Україну на Миколаївщині та Херсонщині. Його відвага та рішучість були неоціненними.

На жаль, Герой загинув під час виконання бойового завдання 11 листопада 2023 року на Херсонщині. Його поховали 23 листопада 2023 року в селі Деревини, де він знайшов свій останній спочинок.

Указом Президента України від 22 серпня 2025 року №609/2025 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Ігор Сергієнко народився 22 травня 1984 року у місті Сновськ (колишня назва – Щорс).

У 2001 році він успішно закінчив Городнянську загальноосвітню школу № 2.

У травні 2014 року Ігоря було призвано до лав Збройних Сил України. Він мужньо захищав Україну, але 14 вересня 2014 року отримав тяжке поранення в Донецькій області.

На жаль, життя героя обірвалося 22 вересня 2014 року в Київському військовому госпіталі. Поховали Ігоря 24 вересня 2014 року в Городні, з усіма військовими почестями.

Указом Президента України № 149 від 18.04.2019 року «за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов’язку» Ігор Сергієнко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

На знак вічної пам’яті про героя, у травні 2015 року на будівлі Городнянської загальноосвітньої школи № 2 була встановлена меморіальна дошка.

Юрій Шатило народився 9 квітня 1987 року в селі Старосілля Городнянського району.

У 2004 році він закінчив Городнянську загальноосвітню школу № 2. Після школи здобув професію електрогазозварювальника та працював у Харкові, а також займався різними роботами у рідній Городні.

У липні 2015 року Юрія було призвано до Збройних Сил України для захисту Батьківщини.

На жаль, доля розпорядилася інакше: 22 вересня 2015 року Юрій Шатило помер від хвороби серця. Його поховали 24 вересня 2015 року в Городні.

Вічна пам’ять і слава справжнім Героям, які віддали своє життя за нашу свободу та майбутнє!