Загинув, захищаючи кожного з нас…

🕯️ Сумна звістка знову надійшла в Борзнянську громаду й залишила пекучу рану на серці кожного небайдужого жителя. 22 червня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув наш земляк, мужній захисник України, житель Кинашівки Сергій Миколайович ГРИГОРОВИЧ. Ця втрата глибоко сколихнула всіх, хто знав Сергія, і стала нагадуванням про те, яку високу ціну ми платимо за свободу та незалежність.

Сергій Миколайович народився 16 лютого 1985 року. Його життєвий шлях, сповнений відданості та любові до Батьківщини, є прикладом для всіх нас. Закінчивши 10 класів Кинашівської школи, він продовжив навчання у ДТСААФ, де виявив свою зацікавленість у спорті, що свідчить про його цілеспрямованість та фізичну підготовку. Після проходження строкової служби він здобував освіту в Борзнянському держсільгосптехнікумі, розширюючи свої знання та навички. Деякий час Сергій Миколайович працював у Києві в підрозділі МВС та охоронних структурах, демонструючи відповідальність та готовність до служіння суспільству.

Сергій Миколайович ще в 2014-2015 роках отримав бойовий досвід, ставши на захист держави під час антитерористичної операції. Вже тоді він проявив себе як справжній патріот, готовий боронити свою країну. Після повернення додому він працював у Борзні на цегляному заводі. А з початком повномасштабного вторгнення, відчуваючи свій обов’язок перед Вітчизною, Сергій Миколайович добровільно знову взяв до рук зброю, аби боронити Україну, своїх рідних і всіх нас від підступного ворога. Цей український воїн, відважний патріот, до останнього подиху захищав Україну, віддано відстоюючи її незалежність і територіальну цілісність, залишаючи по собі незгасну пам’ять про свій подвиг.

За успішне виконання бойових завдань та виявлену мужність, Сергій Миколайович був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест», нагрудними знаками «Знак пошани» та «Почесна відзнака командира батальйону». Ці нагороди є свідченням його незламності, професіоналізму та жертовності в боротьбі за українську державу. Він був прикладом не лише військового, а й людини з великим серцем.

У мужнього Воїна залишилася дружина та двоє доньок, які запам’ятають тата Героєм та Патріотом своєї країни. Він був люблячим сином, вірним чоловіком, турботливим батьком, добрим братом, шанованим онуком і гідним прикладом для всіх нас. Спокійним, товариським, компанійським, доброю, щирою людиною, яку поважали і любили всі, хто його знав. Його втрата – це непоправна рана для родини та всього українського суспільства.

Війна триває та продовжує приносити втрати, біль, страх та горе. Вона стукає до кожного з нас своїми страшними чорними звістками. До них не можна звикнути. І кожен Воїн, який зараз на фронті боронить свою державу, є великою цінністю, адже всі вони є нашим щитом, гарантією нашого тихого спокійного життя. Пам’ять про таких героїв, як Сергій Григорович, повинна жити вічно, надихаючи нас на подальшу боротьбу за вільну Україну.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя, поділяємо горе близьких, сумуємо разом із вами, підтримуємо у годину скорботи. Його жертовність не буде забута.

Вічна пам’ять Сергію Миколайовичу і Царство Небесне душі вірного СИНА УКРАЇНИ!

Низько вклоняємося та вшануємо пам’ять Сергія Миколайовича, який ціною власного життя захищав територіальну цілісність та незалежність країни! Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна слава Герою!