ЗАГИБЛИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ: Вшануймо пам’ять Валерія Чепурка

З глибоким сумом і невимовним болем громада Золочівщини прощається з нашим земляком, який віддав життя за свободу та незалежність України. В бою за Україну загинув житель Золочівської громади, старший солдат Валерій Миколайович Чепурко.

Валерій Миколайович народився 12 травня 1982 року у селі Вишеньки. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Здобувши освіту, він здійснив дитячу мрію – отримав посвідчення водія. Після строкової служби в армії, де служив зв’язківцем, повернувся додому. Розпочав трудовий шлях водієм на Гнідинському молокозаводі, а згодом багато років працював на меблевому виробництві у Києві, вкладаючи душу у свою справу.

Валерій був люблячим батьком, сином і братом, вірним другом. Його знали як добру, чуйну людину, яка завжди готова прийти на допомогу. З перших днів повномасштабного вторгнення Валерій активно долучився до оборони країни. Він вступив до місцевого ДФТГ та вів значну волонтерську діяльність. Разом з односельцями доставляв допомогу на схід, підтримував «Тилову кухню», навіть допомагав ліпити вареники для бійців.

У червні 2024 року Валерій Миколайович отримав повістку і без вагань вирушив до військкомату. Після короткого навчання він одразу потрапив на Покровський напрямок, де тривають запеклі бої. Цілий місяць він з побратимами безперервно тримав позицію «на передку», доки їх не змінили. Але перепочинок був надто коротким, адже за добу вони знову були змушені повернутися на позиції.

З 30 серпня 2024 року Валерій перестав виходити на зв’язок. Протягом року рідні, не втрачаючи надії, шукали його, брали участь у заходах на підтримку родин зниклих безвісти, відвідували обміни військовополоненими. Але дива не сталося. 14 серпня 2025 року надійшла страшна звістка. За результатами експертизи ДНК підтвердилася найгірша звістка: 30 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання, проявляючи незламність і мужність у бою за Україну, вірний військовій присязі, старший солдат Валерій Миколайович Чепурко загинув.

Виконавчий комітет Золочівської сільської ради закликає всіх жителів громади гідно зустріти загиблого Героя, який повертається до нас на щиті. Проведемо Воїна в останню земну дорогу живими коридорами зі свічками, лампадками, квітами, державними та червоно-чорними прапорами.

Прощання з Героєм відбудеться 26 серпня 2025 року. О 10:00 жалобний кортеж прибуде до села Петропавлівське. О 10:10 у храмі Святих Апостолів Петра і Павла розпочнеться відспівування полеглого Воїна. (О 09:30 із центру села Вишеньки до Петропавлівського буде рухатись шкільний автобус, долучайтеся до спільної молитви за упокій душі загиблого Захисника). О 11:20 скорботна колона пройде від місточка головною вулицею Гнідина. О 11:35 траурний кортеж прибуде до Вишеньок, проїде вулицею Соборна, повз магазин «Гурман», на вулицю Козацька, де зробить зупинку біля рідної садиби Валерія. Орієнтовно о 12:00 кортеж вирушить від будинку загиблого Героя вулицею Центральною до центру села. О 12:15 розпочнеться траурний мітинг на майдані перед Будинком культури. Поховання відбудеться на Алеї Героїв у Вишеньках.

Схиляємо голови у скорботі разом із рідними та близькими Валерія. Жодні слова не зможуть загоїти цю рану, зменшити біль утрати. Наш обов’язок – берегти пам’ять про нього і передавати її майбутнім поколінням.
Спочивай з миром, Воїне. Твій земний шлях обірвався занадто рано. Дякуємо за захист!