Сумна звістка для громади: загинув Олексій Вікторович Левченко з села Строкова. Його життя обірвалося на 42-му році в боротьбі за свободу та незалежність України. Олексій, вірний син своєї землі, віддав життя, захищаючи її від російського агресора.

Народився Олексій Левченко 30 серпня 1982 року в Києві. Дитинство та юність він провів значною мірою у селі Строкова, де його дідусь і бабуся створили теплу домівку. Тут, серед рідних краєвидів, він провів свої перші велосипедні прогулянки, відчуваючи глибокий зв’язок із кожною стежиною. Шкільні роки Олексій розпочав у Києві у 1989 році, успішно завершивши 9 класів. За словами батька, Віктора Олексійовича, Олексій змалку проявляв неабиякі здібності до техніки, а його мрією було стати водієм, майстерно розуміючи автомобілі.

Ця мрія здійснилася, але життя розпорядилося інакше. Після школи він здобув фах автослюсаря в ПТУ, а в 2002 році вступив на строкову військову службу, де служив водієм при Генштабі у Києві. Подальша трудова діяльність була пов’язана з професією водія: він працював у Київводоканалі та МНС. Батько Олексія, Віктор Олексійович, оселився в селі Строкова після виходу на пенсію, і син приєднався до нього, продовжуючи працювати в столиці. На жаль, мати Олексія трагічно загинула в автокатастрофі.

З початком повномасштабного вторгнення, Олексій Вікторович був мобілізований Бориспільським РТЦК та СП 9 листопада 2024 року. Він служив водієм у 24-й окремій штурмовій бригаді. Його батько, Віктор Олексійович, мав трьох синів, усі вони стали на захист України. Олексій був відважним і цілеспрямованим військовим, стійко обороняючи країну разом із побратимами. Його рішення захищати Батьківщину було продиктоване глибокою любов’ю до сина Артема, заради якого він прагнув забезпечити мирне майбутнє.

Трагічна загибель Олексія Левченка сталася 18 червня 2025 року на Сумщині, біля села Іскрисківщина, що за кілометр від кордону з росією. Він загинув під час виконання бойового завдання, вивозячи побратимів з поля бою. Ця втрата залишила глибокий слід у серці батька, який втратив не лише сина, а й надії на спокійну старість. Тепер йому доведеться провести в останню путь свого сина і молитися за безпеку двох інших синів, Віталія та Сергія. Син Артем назавжди залишився без батька, чиє життя стало жертвою заради його майбутнього.

Олексій Левченко був відзначений посмертно як «Учасник бойових дій, ветеран війни». Голова Студениківської громади Марія Лях висловила глибоку скорботу та вшанування пам’яті Олексія, назвавши його яскравою, сильною та незламною зіркою українського неба. “Схиляємо в скорботі голови перед мужнім Захисником. Вічна пам’ять і вічний спокій його душі, спочивай з Богом у мирі вічнім. Співчуття рідним, близьким, знайомим, друзям, побратимам, всім, хто знав Олексія Левченка, як доброго, щирого, надійного, мужнього, сміливого, відважного патріота своєї Батьківщини. Вічна шана Герою!” – зазначила вона.