Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) – це серйозна загроза для українських сільськогосподарських угідь, зокрема кукурудзяних полів. Цей карантинний шкідник, що походить з американського континенту, активно поширюється територією України, ставлячи під сумнів його майбутній карантинний статус. Його ареал розповсюдження невпинно розширюється, охоплюючи західні області та проникаючи дедалі східніше, сягаючи вже Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської, а також Миколаївської та Одеської областей. За оцінками, щороку він просувається щонайменше на 50 кілометрів на схід. Діабротика є поліфагом, окрім кукурудзи, вона завдає шкоди гарбузовим культурам (огіркам, гарбузам, кабачкам) та потенційно іншим злаковим, бобовим і айстровим рослинам, вигризаючи їхні квіти та листя.

Зовнішній вигляд та життєвий цикл.

Дорослі комахи західного кукурудзяного жука сягають 2,2-6,8 мм у довжину. Вони мають видовжені тіла жовто-коричневого забарвлення з трьома темними поздовжніми смугами на надкрилах. Самці часто мають повністю чорні крила, тоді як у самок смуги більш виражені. Яйця білувато-жовті, близько 0,5 мм, відкладаються самками в ґрунт з середини літа до осені. Личинки, подовжені та червоподібні, живляться корінням кукурудзи. У третьому віці вони досягають 10-18 мм, мають біле або жовте тіло та світло-коричневу голову з характерною темною смугою на лобному шві. Зимують яйця, а навесні з них з’являються личинки, які проходять три стадії розвитку перед заляльковуванням у ґрунті. Цей шкідник має одне покоління на рік, що робить його контроль більш передбачуваним.

Шкодочинність та фактори розповсюдження.

Західний кукурудзяний жук завдає значної шкоди як у дорослій стадії (імаго), так і на стадії личинок. Імаго вигризають пилок на волотях кукурудзи, пошкоджують нитки приймочок маточок, а також вигризають зерно в молочній стиглості. Личинки ж, у свою чергу, активно пошкоджують кореневу систему, проникаючи в неї і спричиняючи її відмирання. Це може призвести до вилягання рослин або їхньої загибелі, створюючи специфічний симптом, що нагадує «гусячу шию». Грунт має велике значення для виживання личинок; піщані ґрунти з недостатньою вологістю є несприятливими, тоді як ґрунти з високим вмістом гумусу можуть надавати певний захист. Крім прямої шкоди, цей шкідник може переносити збудників грибкових, бактеріальних та вірусних захворювань кукурудзи, особливо активно на полях, де не дотримується сівозміна, що посилює комплексність проблеми.

Методи контролю діабротики

Ефективний контроль західного кукурудзяного жука потребує комплексного підходу, що поєднує агротехнічні, біологічні та хімічні методи. Серед агротехнічних заходів ключовими є дотримання сівозміни, обмеження вирощування кукурудзи на одному місці до двох років поспіль та підтримання полів у чистому від бур’янів та шкідників стані. Біологічний метод контролю, який активно досліджують європейські вчені, включає розведення стійких нематод, що є перспективним напрямком. Хімічний захист передбачає застосування ґрунтових інсектицидів під час сівби, а також листкових обробок для боротьби з імаго, використовуючи засоби з різними діючими речовинами для уникнення резистентності. Регулярний моніторинг за допомогою маршрутних обстежень та феромонних пасток, а також облік суми активних температур, дозволяють визначити оптимальний час для обробки інсектицидами. Економічна доцільність хімічної боротьби з імаго, за даними досліджень, становить 1,5 екземпляра на рослину в повторних посівах та 0,5-1 екземпляр на рослину в перший рік вирощування. Систематичний моніторинг появи західного кукурудзяного жука є критично важливим для успішного контролю цього небезпечного шкідника кукурудзи.

Виконали: Ердеш Т., Місяйло С.., Гулей Н., Штилиха М.— головні спеціалісти відділу фітосанітарних заходів на кордоні ПКР «Чоп- Страж.»

« повернутися