Запобігання домашньому насильству: як діяти та де шукати допомогу

У сучасному українському суспільстві поступово зникає толерантність до будь-яких проявів домашнього насильства. Ця проблема перестала бути темою, яку прийнято замовчувати або вважати виключно приватною справою. Законодавство України чітко визначає: будь-яке насильство в сім’ї, незалежно від його форми, є злочином, за який передбачена сувора кримінальна та адміністративна відповідальність. Це свідчить про глибокі зміни у суспільній свідомості та державній політиці, спрямованій на викорінення цього ганебного явища.

Важливо розуміти, що домашнє насильство може проявлятися не лише у фізичній формі. Воно часто має психологічний, економічний або сексуальний характер, що значно ускладнює його виявлення та доведення. Психологічне насильство може проявлятися у вигляді постійних погроз, принижень, маніпуляцій, контролю над кожним кроком жертви. Економічне – у позбавленні доступу до коштів, забороні працювати, шантажі. Сексуальне домашнє насильство є особливо травматичним та не менш поширеним, ніж фізичне. Усі ці форми є однаково неприпустимими та руйнівними для особистості постраждалого.

Навіть в умовах повномасштабної війни, коли країна зосереджена на захисті своєї незалежності, проблема домашнього насильства не втратила своєї гостроти. Навпаки, стреси, вимушене співіснування в обмежених умовах, психологічне навантаження, пов’язане з війною, можуть лише поглиблювати прояви агресії в родинах. Ці фактори створюють додаткові виклики для суспільства та ускладнюють процес протидії насильству.

Прикладом активної роботи з протидії цьому явищу є діяльність Вараського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області. Протягом 2025 року на виконанні відділу перебувало 11 судових рішень щодо осіб, засуджених за вчинення домашнього насильства (ст. 126-1 КК України). На трьох із них судом було покладено обов’язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Ці програми спрямовані на виправлення поведінки, формування ненасильницьких моделей спілкування та усвідомлення відповідальності за свої дії. Крім того, до всіх засуджених було застосовано обмежувальні заходи відповідно до ст. 91-1 КК України. Завдання працівників пробації – не лише забезпечити виконання рішення суду, а й надати підтримку засудженим у зміні їхнього ставлення до близьких, допомогти усвідомити наслідки своїх вчинків і більше не повертатися до насильства як до форми вирішення конфліктів.

Проте, найважливіший крок – не мовчати. Якщо ви стали свідком або жертвою домашнього насильства, звертайтесь за допомогою. Це не соромно, це перший і найважливіший крок до безпечного та гідного життя. Національна поліція, соціальні служби, центри соціально-психологічної допомоги, суди та установи пробації активно працюють над тим, щоб забезпечити захист постраждалих осіб та притягнути кривдників до відповідальності. Існують гарячі лінії та спеціалізовані центри, де можна отримати конфіденційну підтримку та кваліфіковану допомогу. Пам’ятаймо: домашнє насильство – це не особиста справа, це питання суспільної безпеки та добробуту. Кожен має право на життя без страху та болю, і наше спільне завдання – забезпечити це право. Припинення домашнього насильства починається з усвідомлення проблеми та готовності діяти.

Інформує Вараський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області