Коли Україна зіткнулася з викликом повномасштабного вторгнення, першочерговим завданням стало забезпечення безпеки найвразливіших верств населення. Особливу увагу було приділено дітям, чиє життя вже позначене попередніми випробуваннями. Запорізькі діти – сироти, вихованці опікунських сімей, а також діти-переселенці, які прибули до нашого міста без батьківської опіки, – потребували негайної евакуації. Вони мали поїхати якнайдалі від лінії фронту, від гучних вибухів, від усього, що нагадувало про жахливу війну. Це було життєво важливо, щоб захистити їхню психіку та фізичне здоров’я від постійної небезпеки та стресу.

Міська влада та різні структури міської ради Запоріжжя негайно мобілізували свої ресурси, щоб організувати масштабну операцію з порятунку. Завдяки злагодженій роботі працівників було успішно проведено евакуацію дітей із Запоріжжя. Сотні маленьких життів були врятовані від безпосередньої загрози. Зокрема, вихованці дитячих будинків «Сонечко» та «Надія», діти, що перебували у центрі соціально-психологічної реабілітації, а також ті діти, що самотужки дісталися до нашого міста з гарячих точок та окупованих територій, отримали необхідну допомогу та були перевезені у безпечніші регіони. Окрім того, було евакуйовано дитячі будинки сімейного типу, опікунські та прийомні сім’ї, що підкреслює комплексний підхід до питання захисту дитинства. Ця всебічна допомога дітям стала абсолютним пріоритетом у найскладніший час для нашої країни. Кожен крок був продуманий для максимальної ефективності та безпеки.

Ці масштабні операції з евакуації під час війни були б неможливими без самовідданої праці тих, хто щодня забезпечує рух життя по країні – українських залізничників. Сьогодні ми маємо особливу нагоду висловити їм щиру подяку за їхній неоціненний внесок. Саме вони, незважаючи на ризики та виклики, стали тією опорою, яка дозволила вивезти тисячі людей, і, що найважливіше, дітей, у безпечніші регіони України та за кордон. Їхня професійність, відвага та глибока людяність стали взірцем для нас усіх. Кожна дитина, яка сідала в потяг на залізничному вокзалі Запоріжжя, відчувала їхню турботу та опіку. Безпека дітей була для них головним пріоритетом, і вони зробили все можливе, щоб кожна поїздка була максимально комфортною та безпечною, навіть попри постійну небезпеку обстрілів та повітряних тривог.

Їхній внесок у збереження життя та майбутнього України є безцінним. Вони працювали без відпочинку, у надскладних умовах, часто під загрозою обстрілів, щоб забезпечити безперебійний рух поїздів. Ця життєво важлива гуманітарна допомога, що надавалася через залізничний транспорт, стала рятівним колом для багатьох родин, які втратили все. Завдяки їхній відданості, сироти Запоріжжя та інші вразливі групи населення отримали шанс на нове, безпечне життя подалі від епіцентру бойових дій. Їхня готовність ризикувати заради інших є справжнім героїзмом.

Ми дякуємо українським залізничникам за їхню допомогу та плідну співпрацю. Їхня праця є яскравим прикладом незламності духу українського народу та його здатності долати найскладніші випробування. Ми з нетерпінням чекаємо нашої Перемоги, того часу, коли мир повернеться на українську землю, і коли саме українські потяги та залізничники вже повезуть запоріжців з евакуації додому. Вони повезуть їх до рідного «Запоріжжя-1», де на всіх чекає довгоочікуване повернення додому. Це буде не просто подорож, а могутній символ відновлення, стійкості та неминучої перемоги життя над руйнуванням. Підтримка родин, що повертаються, буде так само важливою, як і їхня перша евакуація, адже попереду на нас чекає відбудова та нове життя.

Зараз кожен українець стоїть на своєму фронті, роблячи цінний внесок у спільну справу. Лише разом, об’єднавши зусилля, ми обов’язково переможемо. Віримо у нашу армію, молимося за Запоріжжя та всю Україну, дякуємо Збройним силам України за їхню надлюдську працю та захист. Бажаємо спокійної та мирної ночі для всіх українців.