Сьогодні виповнюється рівно чотири місяці від початку повномасштабного вторгнення російських агресорів на нашу рідну землю, в Україну. Ці чотири місяці були сповнені невимовного болю, напруги, тяжких втрат та глибокої люті. Але водночас, це були місяці безпрецедентного героїзму, величезної гордості, значних досягнень та непохитної віри в нашу перемогу.

Багато хто говорить, що ці чотири місяці нас докорінно змінили. Проте, я вважаю, що більш точним словом буде «проявили». Адже за ці сто двадцять один день ми, українці, продемонстрували всьому світу, і, що найголовніше, самим собі, нашу нездоланну силу, нашу міцну єдність, нашу незламність духу та невідступну волю до перемоги.

Наш дух і наша стійкість не залишилися непоміченими. Світ відреагував. Світ зрозумів. Світ визнав нашу боротьбу та прагнення.

Вчора Україна отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Це визнання ми сприйняли як з болем, адже воно сталося в такі важкі часи та за таких жахливих обставин, так і з величезною гордістю. Це підтвердження того, що Україна – це справді Європа. І Запоріжжя, як невід’ємна частина нашої держави, також є Європою. Наші люди – це також європейці.

Нам належить пройти ще багато шляхів. Вони будуть довгими та непростими. Але найголовніше – це те, що на цьому шляху нас супроводжуватиме віра. Віра всього світу в нашу неминучу перемогу.

І ми обов’язково переможемо. У цьому не варто сумніватися ані на мить.

Тихої та мирної усім ночі.