Сьогодні ми відзначаємо День захисту дітей. Це свято, яке мало б нагадувати про щасливе дитинство, але реалії війни в Україні змушують нас бачити його в зовсім іншому світлі. 1 червня, день, коли українські діти традиційно радіють початку літніх канікул, насолоджуються теплими днями та планують відпочинок, цього року був затьмарений. Замість безтурботності, ми переживаємо дев’яносто восьмий день війни.

Діти не повинні знати, що таке сирени, що таке дрижання вікон від вибухів. Вони не повинні спати в бомбосховищах, не повинні залишати свої домівки, школи та друзів, тікаючи від обстрілів. Жахливо, коли діти стають сиротами через жорстокість війни, коли вони бачать, як гинуть їхні батьки або їх забирають у полон. Неприпустимо, щоб діти голодували в підвалах, втрачали кінцівки під обстрілами чи помирали. Майбутнє України – це наші діти, і вони заслуговують на мрії, радість та любов до життя.

Ми глибоко вдячні воїнам, які боронять Запоріжжя. Завдяки їхній самовідданості, діти нашого міста знайомі з війною лише опосередковано і мають відносно спокійне дитинство. Зло, що прийшло на нашу землю, має бути покаране за кожну дитячу сльозу, за кожну зруйновану долю, за кожну ненароджену дитину та за кожного маленького ангела, що загинув від російської агресії.

Ми віримо в наших захисників і впевнені, що настане час справжнього 1 червня, справжнього дитячого свята з ароматом літа, моря та черешні, а не з присмаком горя, люті та сліз. Обійміть сьогодні дітей, які поруч, подаруйте їм надію. Їхнє щастя – у наших руках. Ми переможемо, і наші діти знову будуть посміхатися!

Все буде Україна! Тихої усім ночі!