Запоріжці! Сьогодні відзначається Всеукраїнський день краєзнавства. Це свято присвячене дослідникам історії сіл і міст України, а також тим, хто активно популяризує історичну та культурну спадщину рідного краю. Від щирого серця вітаю всіх причетних до цієї важливої справи!

Нині ми з вами спільно творимо новітню історію України, вписуючи нові, яскраві сторінки до підручників для майбутніх поколінь. Адже кожен українець усвідомлює, що вже понад три місяці наша держава боронить не лише свої території, а й власну ідентичність, унікальну культуру, багатовікову історію та мелодійну солов’їну мову.

З давніх-давен, ще з дев’ятнадцятого століття, росіяни наполегливо намагаються переконати світову спільноту в тому, що такої держави, як Україна, не існує. Вони поширюють неправдиву інформацію, стверджуючи, що українці — це лише частина російського народу, а українська мова — це лише діалект. На їхню думку, Україна не має нічого власного, ні справжньої культури, ні глибокої історії. Вони спотворюють правду і щодо Запоріжжя, заявляючи, нібито «старший брат» прийшов у порожній таврійський степ, до диких Дніпровських порогів, і створив тут цивілізацію. Ця викривлена легенда, на жаль, міцно закріпилася в умах ворогів і знайшла відгук у свідомості деяких українців, які продовжують жити минулим, вірячи у фантомну велич радянського союзу.

Це відбувається тому, що багато хто не знає справжньої історії свого рідного краю. Мене дивує, що й досі деяким людям доводиться доводити очевидне: Запоріжжя будували українці, а не приїжджі з Уфи та Казані. Наша гордість, «ДніпроГЕС», є результатом плідної співпраці багатьох народів. Головними консультантами виступали американці та німці, а важкі земляні роботи виконували працьовиті хлопці та дівчата з українських містечок.

Панове, незнання власної історії є вкрай небезпечним. Адже саме ті, хто споживає перекручені росією історичні факти, стають згодом сепаратистами, зрадниками та колаборантами. Згадаймо слова видатного українського поета Максима Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани». Тому вкрай важливо вивчати та знати справжню історію — про Голодомор, індустріалізацію, колгоспи, про поетів «розстріляного відродження», про табори та безглузді радянські війни. І про безліч інших фактів, які свідчать про те, що в радянські часи Україна десятиліттями стікала кров’ю, а її інтелектуальна еліта — вчені та митці — гинула за ґратами та у психіатричних лікарнях. Так, наша історія сповнена трагічних сторінок, але її потрібно знати, берегти і передавати наступним поколінням. І ми нікому її не віддамо.

Повертаючись до історії Запоріжжя, хочу підкреслити, що візитівкою нашого міста завжди був вільний козацький дух. Часи змінюються, але суть залишається незмінною. Наші рідні та друзі, які взяли до рук зброю для захисту рідної держави, — це сучасні козаки нової України. України, вільної духом та незалежної від будь-якого ворога. І зараз я не знаю кращого почуття, ніж безмежна гордість за наших людей, за Запорізький край. Я пишаюся нашим містом, його синами та доньками. Ми обов’язково вистоїмо в ці складні часи. Переможемо і все відбудуємо!

Все буде Україна! Тільки так!

Тихої всім ночі!