Сьогодні мене запросили до початкової школи на шкільному майданчику, щоб розповісти про панянок! З’ясувалося, що не всі діти знають, що це таке. Тож моя присутність вже була виправданою ))

Чесно кажучи, я не зовсім розуміла, як говорити з такими маленькими дітьми про традиції та ідентичність. Тим більше, зараз не зима, отже про майстер-клас не могло бути й мови. Але з іншого боку, мені завжди цікавий контакт з дітьми, їхні рефлексії та відчуття. Тому я вирішила імпровізувати – ми використали панянкову форму як творчий портал!)) І далі на папері діти втілювали свої творчі фантазії. Звісно, я показала їм традиційний розпис і зразки своїх панянок (спойлер – одна черства панянка не пережила творчого експерименту і була розібрана на молекули й атоми 😅).

Це був не звичайний майстер-клас, а скоріше інтерпретація культурної спадщини та спроба підсвідомо її відчути та переосмислити. Тому кожна дитина проявлялася максимально індивідуально. Кожен малюнок був неймовірно цікавим, і кожен знаходив відгук у моєму серці. Проте один момент мене дійсно вразив.

Напередодні нашої зустрічі діти їздили на Більське городище. І, мабуть, свіжі емоції дали свій результат)) Один хлопчик намалював бойову панянку зі списом і написом “За своє місто!” Ось така вийшла скіфсько-панянкова синергія Котелевщини!

Дух Часу… за своє місто!❤💪

(пишу цей допис, гуде шахед, працює ппо, пахне липа… звучать слова пісні “хай зачекає світ божевільний – бути щасливі ми повинні!”)

Я розповіла дітям про панянок, про їхні традиції, а ще ми разом творили красу. Панянки – це наша історія!