Якими шляхами передається вірус імунодефіциту людини та як себе захистити

VadimVasenin/Depositphotos

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) досі викликає чимало питань та страхів. У Центрі громадського здоров’я дали відповідь на поширені питання, що стосуються шляхів передачі, профілактики та лікування.

Адже попри те, що вірус вражає імунну систему, порушує захисні функції організму та поступово робить його беззахисним, тисячі людей живуть із ним повноцінне життя.

Чи передається ВІЛ через кашель, поцілунок чи манікюр?

Як зазначають у відомстві, ВІЛ передається виключно через біологічні рідини, які містять достатню для інфікування концентрацію вірусу (кров, сперма, вагінальні виділення, грудне молоко та інші, що містять домішки крові). У слині, поті чи сльозах концентрація ВІЛ настільки низька, що інфікування неможливе.

З цієї ж причини заразитися вірусом імунодефіциту не можна під час поцілунку.

“Вірус не живе у слині в такій концентрації, щоб спричинити інфікування. Винятком може бути ситуація, за якої в обох партнерів у роті є відкриті рани та кровотеча. Але навіть у таких випадках ризик інфікуватися ВІЛ вкрай низький”, – повідомляє ЦГЗ.

Що стосується манікюру, то у цьому випадку передача ВІЛ можлива через інструмент, проте лише тоді, коли на ньому залишилася свіжа інфікована кров і ним одразу поранили іншу людину.

“Вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому за умов дотримання правил стерилізації або використання одноразових інструментів ризик інфікування відсутній”, – пояснюють у Центрі громадського здоров’я.

Не варто також тривожитись про ризики інфікування ВІЛ під час купання у відкритій водоймі чи басейні – це неможливо. У воді ВІЛ швидко руйнується, бо є нестійким у зовнішньому середовищі.

“Навіть якщо гіпотетично у воду потрапила кров людини, яка живе з ВІЛ, вірус або швидко деактивується під дією хімічних речовин (таких як хлор) або його концентрація зменшується настільки, що інфікування просто неможливе”, – кажуть фахівці.

Також ВІЛ не передається через укуси комах. Комар, чи будь-яка інша комаха, не інфікуються вірусом і не здатні його передати.

Заразитися вірусом імунодефіциту неможливо через рукостискання, обійми, предмети побуту (дверні ручки, сидіння унітазів, побутові предмети або посуд), якими користувалася людина з ВІЛ.

Проте за певних умов інфікуватися можна через секс-іграшки, наприклад, коли вони використовуються спільно з іншою людиною без належної гігієни: секс-іграшка контактує з кров’ю, спермою, вагінальними або ректальними виділеннями людини з ВІЛ-позитивним статусом і потім використовується іншою особою, особливо якщо є мікропошкодження слизової оболонки.

Як можна інфікуватися ВІЛ?

У ЦГЗ зазначають, що ВІЛ передається через рідини організму із високою концентрацією вірусу, а це:

• кров (особливо за спільного використання шприців, голок);

• сперма;

• вагінальні виділення;

• грудне молоко;

• інші рідини організму, які містять домішки крові.

З високою ймовірністю вірусом імунодефіциту можна заразитися через:

• незахищений секс (вагінальний, анальний, рідше — оральний);

• використання нестерильних інструментів при ін’єкціях, пірсингу, тату тощо;

• від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування;

• під час переливання інфікованої крові, якщо її не перевірили на наявність вірусу.

Як захистити себе від ВІЛ?

У Центрі громадського здоров’я зазначають, що ефективно захищають від інфікування ВІЛ презервативи, якщо ними користуватися правильно під час сексу.

Також можлива доконтактна профілактика, що передбачає прийом ліків до можливого контакту з вірусом (рекомендована тим, хто має ризики інфікування ВІЛ статевим шляхом) та постконтактна профілактика – коли ліки потрібно прийняти упродовж 72 годин після потенційного інфікування.

Постконтактну профілактику радять у випадку, якщо:

• порвався презерватив під час сексу з партнером з невідомим ВІЛ-статусом або з партнером, який має позитивний ВІЛ-статус;

• вкололися щойно використаною порожнистою голкою, порізалися іншим гострим предметом із видимим забрудненням чужою кров’ю;

• мали контакт із кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами (сперма, вагінальні виділення, спинномозкова рідина, синовіальна рідина, плевральна рідина, перитонеальна рідина, перикардіальна рідина або амніотична рідина) або потенційно безпечними біологічними рідинами, які мають домішки крові (слина, виділення з носової порожнини, піт, сльози, сеча, кал, блювотиння, мокротиння);

• спільно використовували голки, шприци для введення наркотичних речовин.

Чи є ліки від ВІЛ?

ВІЛ контролюють за допомогою антиретровірусної терапії (АРТ).

“Препарати не знищують вірус повністю, але пригнічують його до низького рівня, за якого він не шкодить імунітету
і не передається іншим (концентрація вірусу в крові стає “невизначуваною”).

Люди, які регулярно приймають АРТ і мають невизначуваний рівень вірусу в крові, не передають вірус іншим, можуть жити повноцінним життям, створювати сім’ї, мати дітей“, – зазначають фахівці.

Також у Центрі громадського здоров’я наголошують, що єдиним способом дізнатися свій ВІЛ-статус залишається тестування, яке радять проходити щонайменше раз на рік та після ризикованих контактів.

Послуги з тестування на ВІЛ, антиретровірусна терапія, доконтактна і постконтактна профілактика – безоплатні для всіх, хто цього потребує.

Раніше ми писали про нове дослідження у лікуванні ВІЛ.