Вітренко заявив, що не отримував пропозицій зайняти пост міністра освіти і науки

Фото: Андрій Вітренко/Facebook

Заступник міністра освіти і науки України, Андрій Вітренко, особа, яку активно розглядають як потенційного кандидата на керівну посаду в Міністерстві освіти і науки (МОН) замість Оксена Лісового, зробив важливу заяву. Він наголосив, що наразі не отримував жодних офіційних пропозицій щодо очолення освітнього відомства. Однак, Вітренко чітко дав зрозуміти, що не відмовиться від можливості зайняти цю впливову посаду, якщо йому буде зроблено таку пропозицію.

Під час онлайн-зустрічі зі студентськими парламентами провідних вищих навчальних закладів столиці, таких як Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського, Андрій Вітренко підтвердив свої амбіції. «Станом на сьогодні зі мною жодних розмов, співбесід, пропозицій не було. Дуже поганий той солдат, який не хоче стати генералом», – заявив він. Ця метафора підкреслює його готовність до кар’єрного зростання та прийняття відповідальності. Він додав: «Чи хочу я зайняти високу посаду? Для мене це буде велика честь. Якщо надійде така пропозиція, я не відмовлюся». Ці слова свідчать про його рішучість та готовність до викликів, пов’язаних з управлінням національною системою освіти.

Андрій Вітренко не обмежився лише заявами про МОН. Він також висловив свої амбіції очолити Київську міську раду як секретар. Крім того, він повідомив про свій намір брати участь у наступних виборах ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що вказує на його бажання активно впливати на процеси у сфері вищої освіти та столичного самоврядування.

Варто зазначити, що у 2020 році МОН вже робило спроби призначити Вітренка тимчасовим виконувачем обов’язків ректора вишу. Тоді студентський парламент КНУ рішуче виступив проти такого рішення, посилаючись на його причетність до політичної партії та проведення «неправомірного агітаційного заходу» на території університету. Студенти також звертали увагу на те, що Вітренко вже є одним із кандидатів на виборах очільника закладу, що створювало конфлікт інтересів.

За інформацією з надійних джерел, у липні 2025 року в Україні планується масштабна зміна уряду, яка може торкнутися міністрів освіти і науки, охорони здоров’я та культури і стратегічних комунікацій. Ця інформація надає додаткового контексту можливим кадровим ротаціям у вищих ешелонах влади.

Народні депутати, обговорюючи майбутні призначення, раніше вже згадували Андрія Вітренка, який є депутатом Київської міської ради та головою бюджетної комісії КМДА, як одного з основних претендентів на пост наступного міністра освіти і науки. Це підкреслює його впливовість у політичних колах.

Чинний заступник міністра має економічну освіту і значний досвід роботи в КНУ імені Тараса Шевченка до свого призначення в МОН у 2020 році. За часів попереднього міністра, Сергія Шкарлета, Андрій Вітренко разом з ним відмовлялися підписувати контракт з обраним ректором Києво-Могилянської академії, що викликало широкий резонанс у суспільстві та освітній спільноті. При цьому вони одразу уклали договір з очільником Державного біотехнологічного університету Андрієм Одарченком, який раніше був народним депутатом, а згодом отримав вирок за пропозицію хабаря голові Державного агентства з відновлення та розвитку інфраструктури. Ці епізоди викликають питання щодо прозорості та об’єктивності прийняття кадрових рішень.

Андрій Вітренко також публічно підтримував Сергія Шкарлета в період, коли студентство вимагало його відставки. Тоді Вітренко звинуватив протестувальників у спробі «влаштувати політичне шоу і хайп», називаючи акції проти міністра «результатом фантазій політтехнологів», а не «вільнодумного» студентства. Це демонструє його позицію щодо студентських протестів та загалом до громадської активності.

Як депутат Київської міської ради, його ім’я фігурувало у так званих «плівках Комарницького» – матеріалах розслідування НАБУ щодо земельних схем у столиці. Це викликало вимоги з боку деяких політичних сил негайно звільнити Вітренка, який, як стверджувалося, «узгоджував правильні голосування зі ‘смотрящим’». Ці звинувачення значно підірвали його репутацію.

Крім того, активісти неодноразово виявляли ознаки плагіату та фальсифікації у шести наукових роботах та кандидатській дисертації Андрія Вітренка. Це ставить під сумнів його наукову доброчесність, що є критично важливим для кандидата на посаду міністра освіти і науки. Ці численні скандали та звинувачення роблять його потенційне призначення надзвичайно обговорюваним та контроверсійним питанням для українського суспільства та освітньої спільноти.