ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ

Ще посмішки осяють ваші лиця,
І душі загрубілі ще спочинуть.
Ви зможете тоді води напиться
З криниці, що в калині біля тину.

Вода джерельна затверділі душі
Вам свіжістю ласкаво обійме,
Всі болі і всі муки ваші бувші
З собою назавжди вона візьме!

Надії ваші відтепер дощами
Так рясно випадуть для всіх.
Ви зможете у щасті до нестями
Ще босоніж пробігтись по росі!

І, щоб в легендах ожили навік
Всі ваші друзі, ті що полягли,
Ви мусите прожити кожен рік
Із тих, котрі вони не дожили,

І так прожити, щоб не пожаліли
Ті побратими, чий зірвався шлях!
І щоб сорочки в ста потах біліли,
Країна твердо у майбутнє йшла!

І от коли вам внуки тихо скажуть:
«Дідусю, розкажи нам про війну!»,
Про те, як боронилися відважно,
Почнете пісню світлу і сумну…

І хай навкруг усі її підхватять,
А в серці туга смутком защемить!
Якраз тому всі українці – браття,
Що кров убитих кожному сурмить!

Микола Серпень