Історія незламності: В’ячеслав Титкач – захисник, який переміг долю

Історія В’ячеслава Титкача – це не просто розповідь про війну, це свідчення неймовірної сили духу, мужності та незламності українського воїна. В’ячеслав, уродженець Яклич, служить Україні з 2015 року, підписавши трирічний контракт. Ще до цього, у 2012 році, він завершив строкову службу. Його військовий шлях пролягав через Донбас, де він брав участь у боях під Бахмутом протягом трьох місяців, а згодом провів десять місяців під Волновахою.

Перший виклик: Захист Чернігова

З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, В’ячеслав, разом з іншими добровольцями, став на захист Чернігова. Він згадує, як, мешкаючи в Сосниці неподалік військкомату, побачив автобуси, наповнені людьми. Не усвідомлюючи повною мірою, що розпочалася війна, він швидко зібрав речі та приєднався до захисників. Цей вчинок став початком нового, складного, але надзвичайно важливого етапу його життя.

Бойовий шлях та перше поранення

Після звільнення Чернігова, служба В’ячеслава продовжилася на Дніпропетровщині, а потім на Сумщині. Перше поранення він отримав біля населеного пункту Павлівка, коли їхню групу помітив ворожий дрон під час зайняття позицій. Попри осколкові поранення, хлопці не відчували серйозності травм і самостійно дісталися безпечного місця. Після нетривалого лікування, В’ячеслав одразу повернувся на передову, адже заміни йому не було, а захист країни потребував кожного.

Надважке поранення та боротьба за життя

Найважче випробування чекало на В’ячеслава у липні 2025 року біля Іскрисківщини. Внаслідок потужного обстрілу він отримав надважке поранення: втратив праву руку, зазнав серйозних ушкоджень обличчя та лівої руки. Навіть у такому стані, він проявив неабияку силу волі: самостійно наклав турнікет, дістався до побратимів і отримав необхідну медичну допомогу. У цей критичний момент на допомогу прийшли лікарі, які протягом чотирьох годин ретельно збирали його обличчя та боролися за зір. Загалом, одинадцять днів медики боролися за життя воїна.

Життя після поранення: сила духу та плани на майбутнє

Незважаючи на те, що в його тілі залишилося понад 100 осколків, 32-річний В’ячеслав демонструє дивовижну адаптацію до нового життя. Він самостійно одягається, харчується і навіть пробує керувати автомобілем. Його плани на майбутнє сповнені надією: створення сім’ї, мирне життя та професійна реалізація. Ці прагнення є свідченням незламності українського духу.

Нагороди та найвища цінність

За свою службу В’ячеслав відзначений почесними нагородами «Ветеран війни» та «Учасник бойових дій», ще одна відзнака перебуває на підході. Однак, як сам наголошує захисник, найціннішою нагородою для нього є наша спільна повага, підтримка та шана до всіх, хто стоїть на захисті України.

За інформацією: Сосницька районна газета “Вісті Сосниччини”, Олена Кузьменко