Захисник повернувся до рідного дому, де навчався, де проживав, де його рідні… але, не так його вони чекали, не так…
Навіть дощ не завадив достойно зустріти Захисника Панька Олександра… небо плакало, щеміло в грудях, як молоді люди так рано покидають цей світ з примусу…
Такі роздуми були… яким би минулим не було кожного Захисника, але бути на полі бою, чути ті нестерпні, страшні вибухи, свист ракет та мін, втрачати побратимів, спати в жахливих умовах, ні помитися, дивитися в лице смерті – це великий ГЕРОЇЗМ, тому давайте будемо толерантними, співчутливими із вмінням підтримувати у тяжкі життєві моменти один одного…

Герої, нажаль, вмирають, але пам’ять про них хай ніколи не мине…
Хай Бог потішить серця рідних та близьких, які у скорботі… прийміть найщиріші співчуття..

Захисник повернувся до рідного дому, де навчався, де проживав, де його рідні… але, не так його вони чекали, не так…
Навіть дощ не завадив достойно зустріти Захисника Панька Олександра… небо плакало, щеміло в грудях, як молоді люди так рано покидають цей світ з примусу…
Такі роздуми були… яким би минулим не було кожного Захисника, але бути на полі бою, чути ті нестерпні, страшні вибухи, свист ракет та мін, втрачати побратимів, спати в жахливих умовах, ні помитися, дивитися в лице смерті – це великий ГЕРОЇЗМ, тому давайте будемо толерантними, співчутливими із вмінням підтримувати у тяжкі життєві моменти один одного…

Герої, нажаль, вмирають, але пам’ять про них хай ніколи не мине…
Хай Бог потішить серця рідних та близьких, які у скорботі… прийміть найщиріші співчуття..