Кіла капусти: діагностика та ефективні методи захисту. Кіла проявляється у розсади капусти як потовщення кореня, а у дорослих рослин – у вигляді наростів на коренях, від малих потовщень до великих утворень з нерівною формою. Внутрішня частина цих наростів має білуватий колір з коричнево-чорними вкрапленнями. Іноді такі нарости з’являються на стеблах і листках. Ці утворення виникають через гіпертрофію клітин.

Уражені рослини відстають у рості, їх листки жовтіють, а нижні можуть мати червонуватий відтінок. Точна ознака – в’янення листків у спеку. У хворих рослин качани або недорозвинені, або відсутні, і їх легко витягнути з ґрунту. Часто зовнішній вигляд рослин майже не змінюється, і хворобу можна помітити лише при огляді коренів. Великі нарости утворюються, якщо зараження відбулося на стадії розсади. Якщо здорова розсада посаджена в заражений ґрунт, кила проявляється на бічних коренях у вигляді малих потовщень. Восени ці нарости буріють і руйнуються.

Збудник та його особливості. Кілу викликає гриб Plasmodiophora brassicae Wor., який вражає різні види капусти та інші рослини, такі як гірчиця, редиска, ріпак. Особливо вразливі пекінська, цвітна та рання білокачанна капуста. Гриб також уражає бур’яни родини капустяних.

Джерела інфекції. Гриб утворює численні спори в наростах на коренях. Після руйнування цих наростів спори потрапляють у ґрунт, де можуть залишатися життєздатними протягом багатьох років. Спори поширюються водою, сільськогосподарською технікою та шкідниками. Зараження часто відбувається через розсаду, оскільки уражені рослини можуть не відрізнятися від здорових.

Зараження відбувається протягом вегетації. Спори проростають у ґрунті, утворюючи зооспори, які заражають рослини через кореневі волоски. У клітинах коренів зооспори перетворюються на амебоїди, а потім утворюються спочиваючі спори.

Екологічні умови розвитку. Спори проростають при температурі +6…+28 °С та вологості 75–90%. Розвиток хвороби припиняється при зниженні температури або вологості. Для зараження рослин необхідна певна кількість спор у ґрунті. Будь-яка рослина з родини капустяних може спровокувати проростання спор своїми кореневими виділеннями.

Ознаки кили на дорослих рослинах капусти

Шкідливість хвороби. Кіла – одна з найшкідливіших хвороб капусти. Раннє зараження призводить до відставання рослин у рості, поганого вкорінення та відсутності качанів. Нарости блокують кореневу систему, що знижує врожайність. Недобір урожаю може становити 25–50% і більше.

Інтегрований захист. Найнадійніший спосіб – вирощування стійких сортів і гібридів, таких як Альбатрос F1, Атрія F1, Бузоні F1 та інші. Дотримання сівозміни також важливе: не садити капусту після капусти або інших капустяних культур. Найкращі попередники – зернові, зернобобові, цибуля, часник, томати, картопля.

Вирощування здорової розсади з використанням здорового ґрунту, багатого на гумус. Заражений ґрунт потрібно замінити або продезінфікувати.

Удобрення. Внесення збалансованих органічних і мінеральних добрив. Перевірка торфу, перегною та компосту на наявність спор гриба. Компост із зелених добрив знижує заспореність ґрунту. Органічні добрива покращують структуру ґрунту та знижують кислотність. Важливо пам’ятати, що ураження капусти килою спостерігається за дефіциту кальцію, калію, цинку, бору та хлору.

Своєчасне проведення позакореневих підживлень макро- і мікроелементами. Використовують кальцієву селітру, хлорид калію, борну кислоту, сульфат цинку та ін. Перше підживлення проводять через 1,5–2 тижні після посадки розсади, друге – через 3–4 тижні. Вапнування кислих ґрунтів знижує інтенсивність розвитку хвороби.

Догляд за рослинами. Ретельна перевірка розсади перед посадкою. Обробка коріння здорової розсади в суспензії сірковмісних препаратів або деревної золи. Обробка прикореневої зони деревною золою або подрібненим деревним вугіллям.

Своєчасне видалення бур’янів, підгортання рослин, видалення уражених рослин. Ретельне збирання і знищення рослинних залишків. Глибока зяблева оранка зменшує запас інфекції в ґрунті.