Заходи профілактики отруєння бджіл – це комплекс дій, спрямованих на захист бджіл від впливу отруйних речовин, які можуть потрапити до них через різні джерела, зокрема, пестициди, гербіциди та інші хімікати, що використовуються в сільському господарстві. Ці заходи є надзвичайно важливими для збереження популяції бджіл, які відіграють ключову роль у запиленні рослин та забезпеченні продовольчої безпеки.

Основні заходи профілактики отруєння бджіл включають:

• Інформування бджолярів: Своєчасне інформування бджолярів про плановані обробки полів хімікатами дозволяє їм вжити заходів для захисту своїх бджіл, наприклад, перевезти вулики в безпечне місце або обмежити доступ бджіл до оброблених територій.
• Вибір безпечних пестицидів: Використання пестицидів, які є менш токсичними для бджіл, або тих, які не мають тривалої залишкової дії, значно знижує ризик отруєння. Важливо також дотримуватися рекомендованих норм та термінів застосування препаратів.
• Застосування пестицидів у відповідний час: Обробку полів слід проводити у вечірні або нічні години, коли бджоли неактивні. Це зменшує ймовірність прямого контакту бджіл з отруйними речовинами.
• Забезпечення доступу до чистої води: Бджоли потребують чистої води для пиття та розведення личинок. Розташування поблизу пасіки джерел чистої води, таких як поїлки або ставки, знижує ймовірність того, що бджоли будуть шукати воду на оброблених полях.
• Співпраця між сільгоспвиробниками та бджолярами: Взаємодія та обмін інформацією між фермерами та бджолярами є ключем до ефективної профілактики. Фермери повинні інформувати бджолярів про плани обробки, а бджолярі – надавати інформацію про розташування своїх пасік.

Крім зазначених заходів, важливим є також постійний моніторинг стану бджіл та вжиття негайних заходів у разі виявлення ознак отруєння. Це може включати зміну місця розташування вуликів, надання бджолам підгодівлі та звернення за допомогою до ветеринарів. Профілактика отруєння бджіл – це спільна відповідальність усіх зацікавлених сторін: сільгоспвиробників, бджолярів, державних органів та науковців. Лише шляхом об’єднання зусиль можна забезпечити збереження цих важливих комах та їхню роль у природі та сільському господарстві.