Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) — серйозна загроза для сільського господарства України. Цей карантинний шкідник, що походить з американського континенту, поступово поширюється країною, особливо в західних областях. Його ареал розширення щорічно збільшується, досягаючи вже Миколаївщини та Одещини, а також охоплюючи Вінницьку, Житомирську, Київську та Черкаську області. Експерти прогнозують, що через активне розповсюдження він може втратити статус карантинного. Західний кукурудзяний жук є обмеженим поліфагом, окрім кукурудзи, він також шкодить гарбузовим культурам (огірки, гарбузи, кабачки, патисони), а також може живитися іншими злаковими, бобовими та айстровими рослинами. Небезпеку становлять як дорослі комахи, так і їхні личинки.

Зовнішній вигляд.

Дорослі жуки мають довжину від 2,2 до 6,8 мм, з тонкими темними вусиками та чорними лапками. Забарвлення тіла жовто-коричневе, надкрила прикрашені трьома темними поздовжніми смугами. Самці часто мають повністю чорні крильця, тоді як у самок смуги більш виражені. Яйця білувато-жовті, близько 0,5 мм. Личинка червоподібна, довжиною 10-18 мм, білого або жовтого кольору з світло-коричневою головою та характерною темною смугою на голові. Лялечка біла, м’яка. За рік розвивається одне покоління. Самки відкладають яйця в ґрунт з середини літа до осені, де вони зимують. Личинки вилуплюються навесні і живляться коренями кукурудзи.

Гусінь проходить три стадії розвитку до лялькування в ґрунті. Текстура ґрунту суттєво впливає на виживання личинок: піщані ґрунти, особливо без достатньої вологи, можуть призвести до їх загибелі. Натомість, ґрунти з високим вмістом гумусу забезпечують певний захист. Шкодочинність шкідника проявляється на двох стадіях: імаго вигризають пиляки та нитки приймочок, пошкоджують зерно та виїдають паренхіму листків. Це призводить до зменшення кількості зерен та зниження врожайності. Личинки ж пошкоджують кореневу систему кукурудзи. Вони потребують 24 години для знаходження коренів після вилуплення, оптимальна температура для розвитку — +22⁰С. Пошкодження коренів призводить до коричневих кінчиків, прогризення до основи, зменшення кореневої маси, вилягання та загибелі рослин. Часто уражені рослини набувають вигляду «гусячої шиї». Обидві стадії можуть переносити збудників захворювань кукурудзи, особливо на полях, де відсутня сівозміна.

Методи контролю діабротики

Для контролю поширення західного кукурудзяного жука застосовуються агротехнічні методи: сівозміна, уникання вирощування кукурудзи на одному місці понад два роки, а також підтримання поля у чистоті від бур’янів та інших шкідників. Важливо дотримуватися чотирипільної сівозміни.

Європейські вчені працюють над біологічними методами боротьби, зокрема, розводять стійких нематод. Це вважається перспективним напрямком. Хімічний захист включає застосування ґрунтових інсектицидів під час сівби, а також листкових обробок проти імаго. Важливо чергувати діючі речовини інсектицидів для запобігання резистентності. Ефективний контроль вимагає комплексного підходу: моніторинг посівів, використання відповідних інсектицидів та обрахунок суми активних температур для визначення оптимального часу обробки. Американські дослідження показують економічну доцільність хімічного захисту при виявленні 0,5-1,5 жуків на рослину. Регулярні обстеження посівів, використання феромонних та клейових пасток, а також моніторинг температурних показників допоможуть визначити пік чисельності шкідника та застосувати необхідні заходи боротьби.

Виконали: Ердеш Т., Місяйло С.., Гулей Н., Штилиха М.— головні спеціалісти відділу фітосанітарних заходів на кордоні ПКР «Чоп- Страж.»

« повернутися