Згідно з повідомленнями експертів галузі, представники європейських компаній вдаються до хитрощів, пропонуючи співпрацю українським виробникам дронів, але насправді використовують ці візити для збору конфіденційної інформації та технологічних секретів. Головний виконавчий директор української компанії Skyeton Роман Княженко розповів про випадки, коли іноземні фірми приходили з пропозиціями партнерства, але їхня справжня мета полягала у вивченні внутрішніх розробок та принципів роботи українських систем.

Після таких візитів, як зазначається, ці компанії створюють привабливі презентації, що імітують успішну співпрацю з Україною, хоча їхній реальний досвід може обмежуватися лише кількома тестовими польотами. Особливо обурливим є те, що у презентаціях інших **безпілотних** літальних апаратів з Європи інколи можна побачити дослівне копіювання текстів та ідей, що належать українським розробникам. Це підкреслює проблему **крадіжки інтелектуальної власності** та використання чужих напрацювань для отримання вигоди.

У підсумку, ця практика призводить до того, що європейські уряди спрямовують колосальні **фінансування оборони**, мільярди доларів, на закупівлю продукції у компаній, які не мають належного розуміння сучасних **військових технологій**. Фактично, інвестиції йдуть у підробки та неперевірені рішення, що в кінцевому підсумку не принесе бажаних результатів для обороноздатності. Це ставить під сумнів ефективність цих інвестицій та стратегічне планування в оборонній сфері.

Українські інженери наголошують на унікальній динаміці розвитку **технологій безпілотників** в умовах повномасштабної війни. Швидкість еволюції цих систем є настільки високою, що термін життя певних технічних рішень може обмежуватися лише кількома тижнями. Це різко контрастує зі звичайними мирними умовами, де цикли розробки значно довші. Практичний досвід, здобутий на полі бою, стає каталізатором **інновацій в Україні**, що дозволяє швидко адаптуватися та вдосконалювати **українські дрони**.

Спроби просто скопіювати готові рішення з українських виробничих потужностей є хибним шляхом. Створення високотехнологічного продукту, такого як **українські дрони**, вимагає не лише доступу до креслень, а й глибокого розуміння “тисяч секретів, хитрощів та досвіду”, накопичених протягом років розробки та адаптації. Цей унікальний багаж знань, сформований у реальних бойових умовах, робить українських розробників лідерами у галузі **виробництва дронів**.

Як показує досвід, навіть розвинені країни зі значними військово-промисловими комплексами стикаються з труднощами у **виробництві дронів**, що були б одночасно ефективними та доступними. Наприклад, спроби створити прості та масові FPV-дрони для протитанкових цілей часто призводять до розробки надто складних і дорогих аналогів. Історія знає випадки, коли мільярди витрачалися на закупівлю **безпілотників**, які виявлялися ненадійними та неефективними, що призводило до їх зняття з озброєння.

Таким чином, замість того, щоб фінансувати сумнівні **оборонні стартапи** у власних країнах, які намагаються відтворити вже існуючі рішення шляхом **крадіжки інтелектуальної власності**, західним урядам варто розглянути пряме **фінансування оборони** відкриття заводів українських компаній на своїй території. Це забезпечить доступ до дійсно передових систем та унікального бойового досвіду, який є незамінним у сучасному світі. Інвестуючи в українське **виробництво дронів** безпосередньо, країни Заходу зможуть швидше отримати доступ до перевірених та ефективних **військових технологій**, посилюючи свою обороноздатність.