# **ЗА МИР НА БАТЬКІВЩИНІ ВОЇН-ЗАХИСНИК ВІДДАВ ЗДОРОВ’Я І ЖИТТЯ**

У селі Антонівка, 6 травня, громада попрощалася з 43-річним ветераном російсько-української війни, Іваном Віталійовичем Гусаком. Його життя обірвалося, залишивши невимовний біль у серцях рідних, друзів та побратимів. Ця трагічна звістка об’єднала громаду в скорботі та шані до загиблого героя.

Провести в останню путь Героя прийшли мешканці села, близькі, бойові побратими, представники Томашпільської громади, Антонівського старостату, Гальжбіївського старостинського округу Ямпільської територіальної громади. Всі, хто знав Івана, прийшли, щоб віддати останню шану.

Іван Віталійович Гусак народився 22 січня 1982 року в селі Гальжбіївка, де провів дитинство та юність. Після закінчення школи він здобув фах електромеханіка комп’ютерно-офісної техніки у Вінницькому професійно-технічному училищі. Однак його серце тягнулося до сільськогосподарської праці, мріяв стати водієм чи трактористом. Після строкової служби в Збройних Силах України, Іван працював водієм у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Згодом він одружився з антонівчанкою Аллою Бондар, і молода сім’я оселилася в селі Антонівка. Тут Іван знайшов себе у роботі на землі, маючи власну сільськогосподарську техніку, за якою ретельно доглядав. Його “золоті руки” та сумлінність у праці були відомі всім. У подружжя народилася донечка Анастасія.

З перших днів повномасштабної війни Іван Гусак став на захист України, добровільно вступивши до лав ЗСУ. Спочатку він служив в роті охорони Ямпільської територіальної громади, потім був переведений на посаду гранатометника у 57-у окрему мотопіхотну бригаду. Він брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку, зокрема, в найзапекліших боях під Бахмутом. Останнім часом служив водієм, забезпечуючи передові позиції зброєю та продовольством. В ході оборонних боїв за місто Оріхів отримав важкі опіки внаслідок ворожої хімічної атаки, що призвело до невиліковної хвороби. У кінці 2023 року воїна було комісовано.

5 травня серце Івана Гусака зупинилося. У день похорону небо плакало разом з рідними та друзями. Іван був світлою, позитивною людиною, оптимістом, який знаходив спільну мову з усіма. Він був люблячим сином, братом, чоловіком, найкращим татом, чуйним односельцем та вірним побратимом. Його віра в Перемогу України та особисту перемогу над хворобою була непохитною. До останнього подиху він мужньо тримався сам і підтримував рідних. Його життя було прикладом мужності та відваги.

На траурному мітингу біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні виступили староста Антонівського старостинського округу Олена Балган, заступник Томашпільського селищного голови Борис Наконечний, староста Гальжбіївського старостинського округу Ямпільської територіальної громади Андрій Лаврук, висловлюючи щирі співчуття родині.

Панахиду над тілом померлого воїна відслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння у Свято-Михайлівському храмі Антонівки.

Поховали Івана Віталійовича Гусака на місцевому кладовищі. Вічна пам’ять герою!

Низький уклін і глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять Герою!

ПАМ’ЯТАЄМО І МОЛИМОСЬ ЗА КОЖНОГО ЗАГИБЛОГО ГЕРОЯ!