“Збиралися звечора — у кого хата була вільна, наприклад, батьки у гості десь пішли. Щоб дорослих не було. Носили у ту хату дрова і складали під пічку. Брали в оберемок, приносили і рахували. Вважалося, що якщо парне число в оберемку, значить, буде пара в тебе. А якщо не парне, то будеш сама”.

30 листопада українці відзначають День святого Андрія Первозванного. Це свято має давнє коріння і пов’язане з численними народними обрядами та ворожіннями, особливо серед молоді. Переддень свята, відоме як Андріївські вечорниці, було часом для збору молоді, де вони брали участь у різноманітних розвагах, найвідомішою з яких було кусання “кали1ти”. Це символічний ритуал, що поєднував елементи гри та ворожіння, допомагаючи дівчатам дізнатися про своє майбутнє та ім’я майбутнього чоловіка.

Історичні свідчення описують, як на початку 20 століття ці традиції яскраво відзначалися, зокрема, у селі Руська Поляна на Черкащині. Зібратися на вечорниці – це була ціла подія. Здебільшого, це відбувалося у хатах, де дорослих не було вдома, а молодь приносила дрова, складаючи їх під піччю. Кількість дров мала символічне значення: парне число обіцяло швидке одруження, а непарне – самотність.

“Калита” – це не просто обряд, а справжній ритуал, який вимагав від парубків та дівчат певних умінь та сміливості. Вважалося, що дівчина, яка першою скуштує “калиту”, першою вийде заміж. Ці вечорниці були не лише розвагою, але й важливим етапом у соціальному житті молоді, сприяючи формуванню пари та підготовці до сімейного життя. Звичаї українського народу, пов’язані з Андріївськими вечорницями, відображають глибоке прагнення до щастя, любові та передбачення майбутнього. Дослідження цих традицій допомагає зрозуміти культурну спадщину українців та зберегти її для майбутніх поколінь. Сучасні Андріївські вечорниці, хоч і втратили частину давніх обрядів, залишаються популярними, нагадуючи про коріння та сприяючи єднанню громади.