Шановна громадо!

Сьогодні — День пам’яті та примирення. День, коли людство повторює: «Ніколи знову». Але ми, українці, знаємо, що ці слова — не просто обітниця минулого, а крик душі теперішнього. Бо війна — не сторінка в підручнику, не кінохроніка, не спогад ветерана, вона серед нас. Вона триває і забирає наших…

Колись цей день ми відзначали як згадку про страшну катастрофу, вшановували ветеранів, читали пожовклі трикутники-листи з фронту, де записано ім’я діда чи прадіда, який загинув в іншій країні. Нині ж… ми впізнаємо ветеранів у власних синах і доньках. У ровесниках, сусідах, волонтерах, молодих дівчатах із Рогатинщини, які стали медиками на передовій. У хлопцях, які ще вчора вчилися в наших школах, а тепер тримають автомат.

Ми досі носимо червоні маки — символ пам’яті. Та вони нагадують не тільки про Другу світову. Українські міста й села вже понад десять років встелені маками, які виросли з болю. Адже російська версія фашизму — ще підступніша, цинічніша, кровожерливіша. Вона знищує людей, сенси, пам’ять, культуру…

Сьогодні пам’ятаємо Другу світову війну, її наслідки, а також тих, кого втратили й продовжуємо втрачати в цьому тисячолітті.

Молодих і сильних, найактивніших, найосвіченіших, найсвідоміших. Еліту, яка мала бути лідерами, цвітом, розвитком, свідомим майбутнім України.

Наші хлопці й дівчата знову на фронті. Вони не дозволять повторитися трагедії. Але всі ми маємо тримати серце вірним — підтримувати і боротися щодня.

Запалімо сьогодні свічку пам’яті й згадаймо кожного, хто не повернувся додому з фронту.

Вічна пам’ять загиблим.

Вічна слава живим героям.

І хай «ніколи знову» — стане дійсністю. Ніколи знову.

Міський голова Сергій Насалик.