25-річний військовослужбовець Нацгвардії Владислав Каретник три роки незламно тримався в російському полоні. За цей час, позбавлений будь-яких матеріалів для письма, він створив у своїй пам’яті майже 20 пісень. Кожне слово, кожну мелодію він зберігав виключно в серці. Перша ж його композиція, яку він написав у неволі, була присвячена найдорожчій людині – його мамі. Ця пісня стала символом надії для всіх, хто чекає на своїх близьких.

Детальніше про цю зворушливу історію розповіла кореспондентка ТСН Аліна Лісова.

Владислав Каретник, уродженець Дніпра, нині проживає на Київщині. Він зізнається, що після чотирьох місяців реабілітації після звільнення з полону, його життя значною мірою присвячене відновленню. Прогулянки стали для нього рідкістю, але кожна мить наближає його до повноцінного життя.

Випускник Національної академії Нацгвардії України, Владислав опинився в самому епіцентрі подій ще до повномасштабного вторгнення, під час ротації в Маріуполі. Разом із побратимами він героїчно виконував бойові завдання на “Азовсталі” до останнього. Після відповідного указу президента, він, разом з іншими захисниками, прийняв рішення вийти в полон, зберігши життя.

“Коли нас вивезли на територію Росії, ми остаточно усвідомили, що це полон, що нас чекає. Це були жорстокі побиття, нелюдські знущання та тортури. Ми пройшли через усе це”, – ділиться він спогадами.

На запитання про те, що саме допомагало йому триматися та долати нелюдські випробування, через які він пройшов, Владислав відповідає з ледь помітною усмішкою – це була музика.

Музика завжди була його пристрастю з дитинства. Він володіє бітбоксом, грає на гітарі та, як він сам каже, «трохи співає». Саме в полоні, шукаючи порятунку від жахливої реальності, він вперше в житті почав писати пісні. Так, протягом трьох років, народилося 16 глибоких композицій. Всі слова Владислав запам’ятовував напам’ять, потайки ділився ними з побратимами і дав собі обіцянку: ці пісні обов’язково почують удома. Першу з них він присвятив мамі, але вона стала гімном для всіх, хто чекає на своїх синів з полону.

Його мати, незважаючи ні на що, вірила і чекала на повернення сина. Вона брала участь майже в кожному мітингу на підтримку полонених. На жаль, з десятків листів, які вона написала, до Владислава у полон дійшов лише один.

Звільнення з трирічного полону, яке сталося 19 квітня, Владислав сприймає як справжнє Великоднє диво.

Нарешті дочекавшись повернення додому, Владислав одразу взявся за запис своєї першої пісні. Наразі це єдина композиція, яка отримала повноцінне життя на професійній студії. Він має ще багато пісень про Україну, Маріуполь, жахи полону та вірних друзів. Владислав щиро вірить, що знайдуться ті, хто допоможе йому записати та створити повноцінний альбом під назвою «Пісні, народжені в полоні». Він переконаний, що ця музика стане опорою та джерелом надії для всіх, хто досі перебуває в неволі.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 20:00 З АЛЛОЮ МАЗУР! НОВИНИ ПІДСУМКИ 3 жовтня. Дрони над Європою! Удари по енергетиці!