В умовах воєнного стану в Україні питання трудових відносин набувають особливої актуальності, зокрема це стосується прав мобілізованих працівників. Розуміння законодавчих норм щодо збереження робочого місця та можливих умов звільнення є критично важливим як для самих військовослужбовців, так і для їхніх роботодавців. Нижче ми детально розглянемо, що потрібно знати про звільнення мобілізованого працівника, а також як отримати необхідну юридичну підтримку.

Ключові гарантії: збереження місця роботи та посади за мобілізованими

Чинне законодавство України надає чіткі гарантії мобілізованим працівникам. За такими особами зберігається місце роботи, посада та середній заробіток до фактичного звільнення з військової служби. Це положення стосується всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від їхньої форми власності чи підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю. Основна мета цієї норми – забезпечити соціальний захист громадян, які виконують свій конституційний обов’язок із захисту Батьківщини.

Винятки з правил: коли роботодавець може звільнити мобілізованого

Попри загальне правило, існують вкрай обмежені винятки, коли трудовий договір з мобілізованим працівником може бути розірваний за ініціативою роботодавця. До таких винятків належать:

• призов або мобілізація самого роботодавця – цей пункт застосовується лише у випадку, якщо роботодавцем є фізична особа-підприємець. У такій ситуації, оскільки сам підприємець йде на військову службу, виконання його обов’язків як роботодавця стає неможливим;
• повна ліквідація підприємства – якщо компанія повністю припиняє свою діяльність, то, відповідно, зберігати за працівником місце роботи стає об’єктивно неможливим. Важливо зазначити, що реорганізація або перейменування підприємства не є підставою для звільнення.

У всіх інших випадках роботодавець не має права звільняти мобілізованого працівника зі своєї ініціативи.

Розірвання трудового договору за ініціативою працівника: варіанти та процедура

Мобілізований працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи або за угодою сторін. Це є його особистим правом, яким він може скористатися в будь-який момент. Процедура звільнення за власним бажанням або за угодою сторін для мобілізованого працівника є стандартною, але має свої нюанси щодо подачі документів:

• Подання заяви про звільнення: Працівник повинен подати заяву про звільнення будь-яким зручним для нього способом. Це може бути електронна пошта (з подальшим підтвердженням оригіналом, якщо необхідно), поштове відправлення (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або через довірену особу, яка має нотаріально посвідчену довіреність. У заяві чітко вказується бажана дата звільнення.
• Дочекатися наказу про звільнення: Після отримання заяви роботодавець зобов’язаний видати наказ про звільнення. Важливо, щоб роботодавець вніс відповідний запис до трудової книжки працівника, якщо вона зберігається на підприємстві.
• Отримання документів: У день звільнення або за погодженням сторін, працівник має отримати оригінал трудової книжки (якщо вона зберігалася у роботодавця), копію наказу про звільнення та розрахунковий лист. За потреби ці документи можуть бути надіслані поштою на вказану працівником адресу.
• Отримання розрахунку: Роботодавець зобов’язаний здійснити повний розрахунок із працівником у день звільнення. Сюди входять невиплачена заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки та інші належні виплати.

Безоплатна правнича допомога: куди звернутись за підтримкою

У разі виникнення будь-яких питань або порушень трудових прав, мобілізовані працівники можуть звернутися за безоплатною консультацією до юристів системи надання безоплатної правничої допомоги (БПД). Фахівці проконсультують щодо нюансів трудових відносин під час мобілізації та нададуть роз’яснення стосовно дій у випадку порушення прав.

Крім консультацій, деякі категорії громадян мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, яка включає складання документів процесуального характеру та представництво інтересів у суді. До таких категорій належать: внутрішньо переміщені особи (ВПО), діти, особи з низьким рівнем доходу (для працездатних – дохід до 6056 грн/міс.; для пенсіонерів (за віком, вислугою років) – 4722 грн/міс.; для осіб з інвалідністю – якщо пенсія чи соціальна допомога не перевищує 6056 грн), а також ветерани війни та інші категорії, визначені статтею 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Юристи системи БПД ретельно вивчать обставини справи, підготують необхідні заяви до суду та забезпечать представництво інтересів клієнта.

Для звернення до системи надання БПД можна скористатися інформацією на офіційному веб-сайті: