Під час воєнного стану в Україні питання трудових відносин, особливо щодо громадян, призваних на військову службу, набувають особливої актуальності. Одним з найважливіших аспектів є збереження робочого місця та заробітної плати за такими працівниками. Розуміння законодавчих норм, що регулюють ці питання, є ключовим як для самих мобілізованих працівників, так і для роботодавців. Захист трудових прав мобілізованого працівника – це пріоритет, що забезпечується чинним законодавством. Досвід останніх років показує, наскільки важливо знати свої права та обов’язки у цих складних обставинах. Таким чином, необхідно досконально вивчити всі нюанси, аби уникнути можливих непорозумінь. Звільнення мобілізованого працівника є винятковим і суворо регламентованим випадком.Чинне законодавство України, зокрема Кодекс законів про працю України (КЗпП України), чітко визначає гарантії для осіб, які проходять військову службу. Стаття 119 КЗпП України є фундаментальною у цьому контексті. Вона встановлює, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі під час дії особливого періоду, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток. Це правило діє незалежно від форми власності підприємства, установи, організації, де працював мобілізований працівник.Ці гарантії прав мобілізованих забезпечують соціальний захист та стабільність для військовослужбовців та їхніх сімей.Отже, звільнення мобілізованого працівника з ініціативи роботодавця є неприпустимим, за винятком випадків повної ліквідації підприємства, установи або організації. Навіть у таких ситуаціях, процедура звільнення має відбуватися з дотриманням усіх законодавчих вимог, включаючи попереднє повідомлення та, за необхідності, надання іншої роботи. Проте, сам факт призову на військову службу не може бути підставою для припинення трудових відносин. Роботодавець не має права розривати трудовий договір з мобілізованим працівником.Гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, поширюються на весь період проходження військової служби, включаючи час лікування, якщо воно пов’язане з виконанням військового обов’язку. Це означає, що працівник, який перебуває на службі у Збройних Силах України, продовжує вважатися таким, що перебуває у трудових відносинах зі своїм роботодавцем, а його посада та місце роботи за ним зберігаються. Збереження середнього заробітку є додатковою важливою гарантією, що забезпечує фінансову стабільність сім’ї військовослужбовця.Що робити, якщо роботодавець намагається здійснити незаконне звільнення мобілізованого працівника? У такій ситуації мобілізований працівник або його представники мають право звернутися до Державної служби України з питань праці (Держпраці) із заявою про порушення трудового законодавства. Також можна звернутися до суду з позовом про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі. Судова практика з цього питання є досить однозначною: суди, як правило, стають на захист прав мобілізованих. Важливо зберігати всі документи, що підтверджують факт призову та проходження служби. Ці кроки допоможуть відстояти права та забезпечити справедливість.Після закінчення військової служби та демобілізації працівник має право повернутися на своє робоче місце. Роботодавець зобов’язаний поновити його на попередній посаді. Жодних додаткових умов для повернення, окрім завершення служби, законодавством не передбачено. Це підкреслює стійкість гарантій трудових прав для мобілізованих громадян. Законодавчі зміни, пов’язані з воєнним станом, можуть час від часу вноситися, тому завжди важливо стежити за актуальною інформацією або звертатися за професійною юридичною консультацією. Проте, основні принципи захисту трудових прав мобілізованих працівників залишаються непохитними.Отже, кожен мобілізований працівник повинен бути поінформований про свої законні права та механізми їхнього захисту. Розуміння того, що звільнення мобілізованого працівника є неправомірним актом, дозволяє ефективно відстоювати свої інтереси та забезпечувати дотримання законодавства України у сфері праці. Права мобілізованих громадян під час воєнного стану мають найвищий пріоритет, і держава гарантує їхню всебічну підтримку та захист. Це запорука стабільності та довіри у суспільстві, що є особливо цінним у нинішні часи.