Звістка, що зупиняє серце… 19 липня 2025 року у лікарні міста Дніпро від важких бойових травм, отриманих напередодні, перестало битися серце захисника України — молодшого сержанта ФУРМАНА Олега Анатолійовича, 1980 року народження, уродженця села Міжлісся. Ця втрата глибоко торкнулася серця кожного, хто цінує мир та безпеку. Олег Анатолійович з 2020 року сумлінно служив у лавах Збройних Сил України. Він був незамінним оператором безпілотних авіаційних комплексів у складі 2 механізованого батальйону. Його робота була надзвичайно важливою — бачити те, що приховано від очей, і вчасно передавати інформацію: тут — наші позиції, а там — зона небезпеки. Він працював тихо, точно, зосереджено, рятуючи життя інших воїнів і роблячи вагомий внесок у наближення перемоги. Молодший сержант Фурман був справжнім професіоналом своєї справи. Спокійний, витриманий, він завжди був на своєму місці, там, де його потребували. Він не шукав зайвої уваги, ніколи не скаржився на втому, і не витрачав час на зайві слова — його дії говорили самі за себе. 18 липня стало днем, коли небо, здавалося, впало на його плечі, принісши невимовний біль. 19 липня — днем, коли його тіло, нажаль, не змогло витримати отриманих ран, але душа вже вирушила високо, поза болем, поза межами війни. Олег Анатолійович не дожив до мирного неба, до якого щодня наближав нас своїм невидимим, але життєво важливим фронтом. Проте, ми віримо, що він став невід’ємною частиною цієї мирної України, за яку боровся. Барська громада прощатиметься з ним у глибокому смутку та тиші. Вся Україна буде пам’ятати його в своїх серцях, адже справжні Герої залишаються з нами — у повітрі, що здіймає дрон, у кожному кроці побратимів, у нашій здобутій свободі. Олег Анатолійович не дожив до Перемоги, але саме завдяки таким відважним воїнам, як він, ця Перемога стане реальною. Його життя та служіння — це приклад мужності та самовідданості. Світла пам’ять Герою! Назавжди в строю!