🇺🇦Здолбунівська громада попрощалася з воїном Сергієм Добровольським. Він пройшов пекло полону, повернувся додому. Та, на жаль, його серце не витримало випробувань…

Сергій народився у Здолбунові. Зростав разом зі старшим братом. Завершивши навчання у міській ЗОШ №3, здобув професію автослюсаря в Квасилівському СПТУ №16. Згодом пройшов строкову військову службу. Повернувшись додому, працював на підприємствах «Укрцемремонт», «Квант», а потім – на меблевій фабриці в селищі Квасилів. Завжди був добрим та щирим, у всьому допомагав рідним, тішився сином Дмитром.

Після вторгнення у грудні 2022 року пішов добровольцем до військкомату. Його тричі повертали додому, але наприкінці грудня Сергій Добровольський був зарахований до складу 119 бригади ТРО. Спочатку проходив навчання на Львівщині, у квітні 2023 року вирушив на Запорізький напрямок. У липні того ж року під час безпосереднього зіткнення з ворогом стрілець-помічник гранатометника Сергій Добровольський зник безвісти. Відтоді мама та всі рідні жили надією, зверталися до всіх можливих інстанцій і вірили, що знайдуть Сергія.

У жовтні 2023 року рідні впізнали його, пораненого та закривавленого, на одному з російських сайтів, де виставляли фото та інтерв’ю військовополонених. Після тривалих пошуків надійшла звістка, що Сергій перебуває в Горлівці на Донеччині. Згодом його перевели до колонії на Луганщину. Важко уявити, що довелося пережити бійцеві за 22 місяці перебування в полоні…

А 24 травня 2025 року мама Галина Іванівна дізналася про те, що Сергія звільнено. Вона одразу поїхала до Вінниці, де повернені з полону бійці проходили реабілітацію та лікування. 17 червня Сергій повернувся у Здолбунів. Його радісно зустрічали знайомі та близькі. Та він побув вдома зовсім недовго. Уночі 21 червня Сергій помер внаслідок гострої серцевої недостатності. Йому було 43 роки.

🙏Щирі співчуття найближчим. Вічна пам’ять і вічна слава герою!