Президент України Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони щодо виходу України з Оттавської конвенції. Ця міжнародна угода, також відома як Конвенція про заборону застосування, накопичення, виробництва та передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, є одним із ключових документів у сфері роззброєння. Рішення про вихід було продиктоване нагальними потребами національної оборони України в умовах повномасштабної війни.

Як зазначають представники урядових кіл, цей крок є давно назрілим і відповідає реаліям військового часу. Країна-агресор не є стороною цієї Конвенції та активно, масово застосовує протипіхотні міни проти наших військових та цивільного населення. У таких умовах Україна не може залишатися обмеженою міжнародними зобов’язаннями, коли ворог не має жодних подібних обмежень. Це дає агресору несправедливу перевагу, яка безпосередньо загрожує життю українських громадян та спроможності держави захищати свої кордони.

Наступним етапом цього процесу є законодавче затвердження рішення Верховною Радою. Саме парламент має остаточно схвалити цей вихід з Оттавської конвенції, аби повернути Україні повне право на повноцінний захист своєї території та використання всіх доступних засобів для забезпечення безпеки. Очікується, що відповідний законопроєкт буде розглянутий найближчим часом. Важливо зазначити, що наразі офіційного документу на сайті Офісу президента ще немає, проте процес запущено.

Історичний контекст та значення Оттавської конвенції

Оттавська конвенція була ухвалена 18 вересня 1997 року в Осло та набула чинності у 1999 році. На сьогодні до неї приєдналися понад 160 країн світу, серед яких більшість західних держав. Однак, серед країн, що принципово не приєдналися до договору, варто виділити такі значні гравці, як Китай, Росія, Сполучені Штати Америки, Індія та Пакистан. Їхня відмова свідчить про розуміння ними важливості протипіхотних мін у контексті власної національної безпеки.

Україна підписала цю міжнародну угоду у лютому 1999 року в Нью-Йорку, а Верховна Рада ратифікувала її 18 травня 2005 року. На момент підписання Україна володіла одним із найбільших запасів протипіхотних мін у світі, посідаючи п’яте місце після Китаю, Росії, США та Пакистану – країн, які, як вже згадувалося, не приєдналися до угоди. Учасники конвенції зобов’язуються ніколи не використовувати протипіхотні міни, а також не розробляти, не виготовляти, не купувати, не зберігати та не передавати їх ні безпосередньо, ні через посередників. Це створювало значні обмеження для обороноздатності України, особливо в умовах неоголошеної війни.

Рішення про вихід з Оттавської конвенції є стратегічним кроком, який дозволить Україні посилити свою оборону. Цей крок не означає, що Україна збирається неконтрольовано застосовувати протипіхотні міни. Навпаки, йдеться про можливість їх використання виключно для захисту суверенітету та територіальної цілісності країни від агресора, який не дотримується жодних міжнародних норм. Подібні кроки щодо перегляду участі в міжнародних угодах, пов’язаних з мінуванням, вже були здійснені іншими країнами в умовах конфліктів. Це підкреслює гнучкість міжнародного права у відповідь на виклики сучасної війни та національної безпеки.

Таким чином, Україна прагне забезпечити себе всіма необхідними інструментами для ефективної протидії агресії, відповідаючи на безпрецедентні загрози. Це рішення є частиною комплексних заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності держави та захист її громадян від мінної небезпеки, що виходить від ворога. Це питання національної безпеки та виживання нації.